ІСТИННОЇ ВІРИ СВІТОЧ. Преподобний Іов Почаївський (день пам’яті — 10 листопада за н. ст.)

У давні часи, ще до татаро-монгольської навали на Русь, на Почаївській горі сталася дивовижна подія. Одного разу, коли пастухи розташувалися зі своїми стадами на горі для ночівлі, у блискучому світлі явилася їм Сама Цариця Небесна. На згадку про цю подію Вона залишила слід Своєї стопи на камені. Невдовзі на цій горі почали подвизатися ченці-самітники, а з часом там з’явився і монастир, відомий сьогодні всьому православному світу як Свято-Успенська Почаївська Лавра.

У 1675 р. обитель взяли в облогу турецько-татарські війська. Стіни монастиря були укріплені слабо і витримати облогу п’ятдесятитисячного війська довго вони б не змогли. Тоді всі, хто встиг врятуватися за стінами обителі, в єдиному пориванні молитовно звернулися за допомогою до Божої Матері. Перед Почаївською чудотворною іконою день і ніч читали акафіст. На третій день на небі розступилися хмари і над собором у блискучому сяйві, в оточенні Ангелів, явилася Сама Пресвята Діва Марія. Побачивши Її, татари вжахнулися і почали стріляти з луків у Божу Матір, але стріли поверталися і вражали тих, хто стріляв. Налякані війська в паніці кинулися тікати від стін обителі.
Під час чудесного явлення поруч з Божою Матір’ю на небі можна було побачити інока, який молиться, обернувшись до Пресвятої. Це був преподобний Іов. Він помер незадовго до цих подій, у 1651 р., проживши сто років.
Ще отроком святий був призваний на чернече служіння. 10-річним хлопчиком він вступив до Угорницького монастиря і в 12 років був пострижений у мантію з ім’ям Іов. Там же праведник був висвячений на ієрея, а в тридцять років пострижений у велику схиму з ім’ям Іоанн. На прохання князя Констянтина Острозького преподобний перейшов до Дубенського монастиря, де був поставлений його настоятелем. Багато часу приділяв він написанню книг на захист Православ’я. З часом, прагнучи до усамітнення, Іов повернувся в Почаївську обитель, але й тут був обраний настоятелем.
На молитву праведний усамітнювався в печері. Від постійного преклоніння колін у Іова на ногах відкрилися рани й оголилися кістки. Відомо також, що святий безперестанно читав Іісусову молитву: «Господи Іісусе Христе, — повторював він, — помилуй мене, грішного». Одного разу вночі чернець на ім’я Досифей опинився поряд з печерою, де в цей час молився преподобний. Раптом він побачив, що вся печера наповнилася небесним світлом, яке яскраво світило протягом двох годин. Сам же Досифей, охоплений страхом, припав до землі.
У 1596 р. в Речі Посполитій, на території якої розташовувався Почаївський монастир, було прийнято Берестейську унію, згідно з якою всі православні у цій країні повинні були сповідувати католицьке віровчення і стати членами уніатської греко-католицької церкви, визнавши верховенство папи римського. Почався період гонінь на Православну Церкву. Щоб духовно підкріпити братію Почаївського монастиря, поміщиця Ганна Гойська подарувала обителі чудотворну ікону Божої Матері, що дісталася їй від грецького митрополита Неофіта, який зупинявся в її маєтку. Однак після смерті поміщиці її спадкоємець Фірлей, будучи лютеранином, відібрав у монастиря землі і чудотворну ікону. Але святиню незабаром повернув, оскільки його дружину спіткало Боже покарання після вчиненого нею блюзнірства над образом. А незадовго до кончини преподобного Іова землі знову стали належати монастирю. У 1629 р. святий Іов брав участь у Київському соборі, учасники якого вирішили твердо стояти за Православ’я. Помер праведник у 1651 р.
А вже через вісім років, після триразового явлення Іова Київському митрополитові Діонисію, були урочисто відкриті мощі преподобного, що прославилися багатьма зціленнями.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.