Істина «іскрить на культурних стиках»

«У ряді ЗМІ з’явилася інформація про те, що в Бєлгороді місцева влада спільно з Православною Церквою забороняє святкувати день святого Валентина, проводити рок-фестивалі, відвідувати сучасний театр. Чи не суперечить це свободі морального самовизначення людини? І наскільки Церква уповноважена диктувати свої умови людям невоцерковленим, не віруючим?»
Володимир Мазур

Час отців-каппадокійців (IV ст. після Р. Х.) був періодом, коли язичницькі училища функціонували поруч з християнськими школами катехізації. Ніхто вже не забороняв християнство, але ніхто ще не забороняв і язичництво. І це був час найбільш високих злетів богословської думки.

Істина «іскрить на культурних стиках». Періоди благодушного торжества й уявної перемоги над усіма видами хибних суджень є часом повного і таємного поневолення найпримітивнішими видами духовних помилкових поглядів. Так я думаю і так я вірую.
Тому за голі заборони не ратую і їм не радію.
Категорично проти гей-парадів і багатьох подібних видів духовної нечисті. Але що стосується різноманітності культурних форм, то визнаю їх відносну користь і необхідність.
Якщо монах утече зі всеношної у театр на п’єсу Чехова, то буде мати гріх. Але якщо людина, яка останню книгу читала років сім тому, проміняє більярдну на театр, то це внутрішнє зростання. Потрібно розуміти, що більшість наших співвітчизників — це духовні немовлята й невігласи у вірі. Міри вимогливості до них повинні відповідати їхньому стану і припускати можливість повільного зростання.
Але Церква має право і повинна реагувати на всі (!) значимі культурні події. Вона має право і зобов’язана очима Боголюдини дивитися й оцінювати все, що відбувається у суспільстві. Помолимося, щоб це здійснилося.
Додамо наостанок, що очі Боголюдини — це не очі обскуранта чи вічного критикана. Це суворий і мудрий погляд, у якому є і любов, і гнів, якщо потрібно. На Суді саме цей погляд спопелить грішників і возвеселить праведників.
«Зір Його випробовує синів людських!» (Пс. 10: 4).
Церква має право і зобов’язана викривати неправду і свідчити всьому світу про істину. Але світ має сам визначитися з вибором. Так що будемо говорити, але не все, що спаде на думку. Будемо викривати, але у режимі співчуття. Будемо критикувати і забороняти, якщо потрібно, але не всім підряд, а тим, хто бачить в нас отців і наставників, тим, для кого наш голос — не металеві звуки з репродуктора, а сопілка, що кличе овець до Доброго Пастиря.

Протоієрей
Андрій Ткачов

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.