ІОАНН І ЄВТРОПІЙ

«Святитель Іоанн Златоуст
перед імператрицею Євдоксією».
1893 р. Худож. Ж. П. Лоран

Улітку 398 р. візантійські війська переможним маршем увійшли до Константинополя. Римляни під проводом євнуха Євтропія успішно розправилися з гунами, які напали на Малу Азію, і вигнали ворожі орди далеко за Кавказ. Імператор Аркадій гідно оцінив заслуги хоронителя своїх покоїв, нагородивши Євтропія титулом патриція і пообіцявши призначити йому наступного року консулом. Василевс дотримав слово, і 399 р. розпочався під знаком консульства його фаворита.  


Камінь спотикання

Для будь-якого громадянина імперії, не народженого в порфирі, отримати призначення на таку посаду було найбільшою мрією. Дорога мстивого й нещадного Євтропія до консульського курульного крісла (з бронзи і слонової кістки; в Давньому Римі могло належати тільки вищим магістратам) була встелена багатьма понівеченими долями, забраними життями чиновників, які стояли у нього на шляху. Цивілізований римський світ здригнувся, дізнав­шись, що євнуха зодягли в тогу із широкою пурпуровою габою. Але консул мав занадто великий вплив на слабохарактерного імператора Аркадія, щоб не збентежитися від дошкульних рядків інвективи (форма памфлету) «Проти Євтропія», написаної поетом Клавдієм Клавдіаном, що лунали з далекої Олександрії.
Отримавши максимум повноважень, євнух продовжив плести інтриги. Однією з його жертв став проконсул Абунданцій, завдяки якому Євтропій свого часу отримав свободу, змінивши лахміття раба на розкішні шати препозита священної опочивальні (лат. praepositus sacri cubiculi) василевса. Абунданцій був засланий. Така ж доля спіткала й талановитого полководця Тимасія. Дружина страждальця, Пентадія, щоб уникнути переслідувань всесильного фаворита, сховалася за стінами храму (наприкінці IV ст. Церква зберігала за собою унікальне право надавати захист гнаним). Пентадія встигла зайти на священну територію храму, що обмежувалася відстанню у 30 кроків від стін будівлі. Тепер солдати були безсилі щось зробити, й вона могла розраховувати на справедливий розгляд справи. Усе це заважало правлінню Євтропія, який прагнув до абсолютної влади.
Щоб дістати у свої руки Пентадію, консулу довелося мати справу з архі­єпископом столиці, якого в народі більше знали як Іоанн «Золоті уста» (грецьк. Χρυσόστομος). За півтора року служіння в Константинополі Хризостом уславився своєю безкомпромісною боротьбою з пороками, наживши чимало ворогів, але в той самий час завоювавши любов і прихильність простого народу. Непоступливість Іоанна врятувала Пентадію. Затамувавши образу, Євтропій змушений був поступитися.
Незабаром Євтропій, а потім і Іоанн зазнали гоніння з боку імператора Аркадія. Обидві головні особи нашої розповіді постраждали за свої переконання. Світогляд Златоуста сформувався під впливом матері-християнки. Овдовівши в молодому віці, вона вирішила присвятити решту життя своєму сину. Виконавши усі свої зобов’язання щодо матері, Іоанн два роки прожив пустельником у горах. Проте здоров’я юнака похитнулося і він змушений був повернутися до свого рідного міста Антіохії (сучасн. Антак’я, Туреччина). Незабаром жителі близькосхідного мегаполіса заговорили про незвичайного проповідника, слова якого зворушували душу й розм’якшували скам’янілі серця. Саме в Антіохії Іоанн отримав найменування Златоуста, що стало частиною його власного імені. У 397 р., коли прийшов час обирати нового архієпископа Константинополя, у столиці вже багато чули про антіохійського священика, улюбленця простого народу, безкомпромісного борця за євангельські ідеали. Думка Євтропія при обранні Іоанна на місце глави візантійської Церкви виявилася вирішальною, і 398 р. відбулося зведення святителя на кафедру.

Сила в правді

Перша половина року консульства Євтропія минула спокійно. Проте влітку повстали готські племена, розквартировані у Фрігії (провінція в Малій Азії). Їхній ватажок Трибігільд зажадав нових пільг і преференцій  одноплемінникам і готовий був відстоювати свої вимоги силою зброї. Євтропій відправив проти бунтівників регулярні війська на чолі зі своїм другом Леоном. Інші легіони були спрямовані до Босфорської протоки, щоб не дати можливості готам переправитися до Європи. Цю частину армії очолив гот Гайна, який опинився в таємній змові з Трибігільдом.
Таким чином, вирішення проблеми залежало виключно від успіхів військ Леона. Під час зіткнення римляни дали можливість Трибігільду відступити. Тієї ж ночі готи раптово напали на табір Леона. Полководець кинувся тікати й потонув у болоті. За цей час Гайна переправив війська до Малої Азії і став інформувати імператора донесеннями панічного змісту, вимагаючи поступок повсталим одноплемінникам. В одному з таких донесень Гайна став запевняти, що відставка Євтропія зможе вплинути на успіх справи. До цього ж рішення Аркадія почала схиляти й імператриця Євдоксія, ображена грубими висловлюваннями консула на свою адресу. Прохання августи подіяли. Євтропій був позбавлений усіх звань і посад і в мить ока скотився з вершини політичного олімпу.
Єдиним його порятунком тепер була Церква з її ще не до кінця скасованим правом надавати притулок. Златоуст прийняв під свій омофор колишнього консула, чим викликав обурення простого народу, незадоволеного правлінням євнуха. Абсолютно деморалізований Євтропій декілька днів перебував у вівтарі храму Святої Софії. Той, хто ще вчора гнав Церкву, тепер благав її про допомогу. Обставини, які склалися, дали блискучий привід Іоанну виголосити дві проповіді про непостійність багатства і слави. Зусилля Хризостома не виявилися марними: імператор дав євнуху гарантії особистої недоторканності. Євтропій був відправлений у заслання на острів Кіпр. Щоправда, дуже швидко колишнього консула й патрикія повернули до Константинополя, де звинуватили в носінні імператорських шат і засудили до смерті…
А святитель завзято викривав розбещеність звичаїв при дворі. Імператриця Євдоксія, дружина імператора Аркадія, затамувала зло на архієпископа. Розгнівана, вона домоглася суду і смертного вироку для Іоанна, проте її чоловік замінив страту на заслання. Це викликало таке обурення народу, що був спалений весь центр Константинополя і навіть храм Святої Софії. Златоуста довелося повернути…

Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.