70880.b1

Хульні помисли й боротьба з ними

Час від часу у свідомості незалежно від нашої волі виникають різні помисли, образи, уявлення. Іноді вони бувають хороші, а іноді погані й навіть жахливі. Деякі люди приймають погані помисли за свої, слухають їх і виконують на ділі все, що ті їм кажуть, не підозрюючи при цьому, що є виконавцями злої чужої волі. Інші ж страждають від поганих думок, які ще називають хульними, і, приписуючи їх своїй зіпсутій природі, лякаються, не знають, як їх позбутися, впадають у розпач. Це дуже небезпечний стан, бо такі думки, якщо людина приймає їх, можуть довести до відчаю. Тут, звичайно, важливо одразу ж розпізнати винуватця цих смут — диявола.

Відійди від мене, сатано

У житії святителя Григорія описується, як до нього прийшов один єпископ і висповідався, що має багато хульних помислів проти Бога, так що й тіло його зсохло від цієї скорботи, і він впадав уже в розпач. Вислухавши це, святитель сказав йому: «Ти єпископ, і не знаєш бісівських підступів? Цей споконвічний і повсякчасний ворог, коли бачить людину, яка робить добро, а він при цьому не може вчинити їй падіння, то насилає на неї хульні помисли, вводячи цим у глибину відчаю. Ти ж знай те, що хульні помисли ніяк не можуть шкодити тим, хто їх зневажає і не слухає. Вони шкодять тільки тим, хто, будучи легкодухим і неосвіченим, вважає їх для себе гріхом і знемагає від суєтної скорботи».

Уся біда в тому, що багато хто не знає елементарних правил духовної безпеки. Необхідно знати, що лукаві помисли приступаються до всіх. Навіть до Господа приступав диявол, спокушаючи Його (див.: Мф. 4: 3–11), і гріх не в тому, що приходять помисли, а в тому, що людина приймає їх, а не відкидає за прикладом Спасителя: відійди від Мене, сатано (Мф. 4: 10). Багато святих боролися з помислами протягом років і за свою мужність сподобилися небесних вінців (приміром, преподобний Іоанн Багатостраждальний, преподобна Марія Єгипетська). У хульних помислах немає гріха, якщо людина ні розумом, ні волею не приймає їх і навіть ненавидить. Старець Паїсій Святогорець каже, що від нашої волі не залежить, коли над нами літають літаки, але якщо ми «будуємо аеродром на нашому подвір’ї» (тобто приймаємо і розглядаємо помисли), то за це будемо відповідати. Якщо хульні помисли приходять до нас, а ми відвертаємося від них, то це чітка ознака того, що немає нашого зволення цьому, а тому наша совість не повинна бентежитися цими помислами. Коли до нас прийдуть хульні помисли, поставимо собі тверезе питання: «Чи хочемо ми й чи згодні з тим, що вони нам пропонують?». І одразу ж відповімо самим собі: «Звичайно ж, ні!». З цієї відповіді стане зрозуміло, що ми підпали під вплив чиєїсь злої волі. Якщо ми не приймаємо хульні помисли, то вони примножують нам нагороду від Господа. Так, одна жінка тривалий час страждала від хульних і нечистих помислів, які відігнав Господь, явившись їй. Бідолашна припала до Його ніг зі словами: «Де Ти був досі, Найсолодший мій Іісусе?». Господь відповів: «У серці твоєму був Я». Вона ж промовила: «Як це можливо, коли серце моє було наповнене негідними думками?». Господь відповів: «Тому розумій, що Я був у серці твоєму, що ти ніякого співчуття не мала до нечистих думок, але намагалася звільнитися від них, а не маючи можливості позбутися їх — страждала, і цим створила Мені місце в серці твоєму». «Ніхто не повинен думати, що він винен у хульних помислах, — зауважує преподобний Іоанн Ліствичник, — бо Господь відає серце людини і знає, що такі слова не наші, але ворогів наших». Якщо ми, перебуваючи в громадських місцях, мимоволі чуємо лайку і нам стає прикро з того, то це не шкодить нашій душі — так само і з ворожими помислами.

Три види помислів

Як ставитися до помислів, щоб не припуститися фатальної помилки, прийнявши їх за власні? Насамперед, треба навчитися їх розпізнавати, а це досягається тривалою боротьбою зі своїми пристрастями. Хульні помисли тривожать людей проти їхньої волі, входячи в розум так непримітно й хитро, що людина заледве може їх розпізнати. Виникнення помислів не залежить від нас, але прийняття або відсікання їх — у нашій волі. У цій боротьбі дається дар розсудливості, який подвижники вважають одним із найвищих, і здобувається він тільки смиренням. Людина, яка вступає в боротьбу з помислами, має уподібнитися досвідченому нумізмату, завдання якого — відрізнити фальшиві монети від справжніх. Підробка відбувається з боку диявола — «неправдомовця і батька неправди» (див.: Ін. 8: 44), який часто під виглядом доброї справи та хорошої думки навіює нам зло і, зваблюючи подобою добра, може довести до загибелі.

Далі читайте у друкованому вигляді № 23 (369) грудень 2014 с. 7

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.