Христос — наша Пасха

Знову милосердний Господь сподобив нас зустріти світле і спасительне свято Свого Воскресіння — Пасху, свято свят і торжество з торжеств. Пасха Христова — найбільший прояв Божественної любові до кожної людини.

Охоплений бажанням врятувати людство від гріха і смерті, Господь Іісус Христос помер на Чесному Животворящому Хресті за кожного з нас і воскрес із мертвих на третій день для кожного з нас, «щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ін. 3: 15).
Новозавітна християнська Пасха тісно пов’язана з єврейською старозавітної Пасхою. Слово «пасха» (євр. — «песах») у перекладі означає «проходження повз, позбавлення, звільнення». У ніч виходу ізраїльтян з Єгипту Ангел Господній пройшов повз ті будинки ізраїльтян, що були помазані кров’ю пасхального агнця. Цей агнець був прообразом Предвічного Агнця Божого — Господа Іісуса Христа, Який взяв на Себе гріхи світу. Іудеї, святкуючи Пасху, дякують Богові за позбавлення від смерті та закінчення рабства. Ми ж, християни, з апостольських часів сприйняли смерть Спасителя — Хресну Пасху — як спасіння світу від гріхів, а Його Воскресіння — Пасху Воскресіння — як божественну перемогу над смертю, неминучим, страшним наслідком людського гріха.
Іудеї їли пасхального агнця з прісним хлібом (мацою) та гіркими травами, згадуючи і радість звільнення, і гіркоту рабства. Наша паска — солодка, пишна, гарна. У день Світлого Христового Воскресіння, після Літургії, ми несемо її разом із крашанками як дар нашого сімейного пасхального столу Воскреслому Спасителю для освячення Його благодаттю. Смакуючи її всю Світлу седмицю, ми знову переживаємо радісну звістку про Воскреслого Спасителя і сподіваємося на блаженне життя з Ним у Його Небесному Царстві.
У пасхальні дні Церква торжествує. Пасхальні богослужіння особливо урочисті. Воскресіння Христове — основа і вінець нашої віри, головна і найбільша істина, яку благовістять апостоли і вся Церква. «Христос бо воста, веселие вечное», — співається в Пасхальному каноні Іоанна Дамаскіна.
Повчальний древній благочестивий звичай Православної Церкви дарувати фарбовані пасхальні яйця. Цей звичай, за переданням, бере свій початок від святої рівноапостольної Марії Магдалини, яка прийшла в Рим для проповіді Євангелія. Зайшовши у палац до імператора Тиберія, при якому був розп’ятий Господь Іісус Христос, вона вітала його пасхальним вигуком: «Христос Воскрес!» і подарувала йому біле яйце, тому що була бідна й не могла дарувати дорогих подарунків. У відповідь імператор Тиберій сказав: «Неможливо мертвій людині воскреснути, так само як неможливо цьому білому яйцю стати червоним». Але, милістю Божою, сталося чудо. Як тільки Тиберій промовив ці слова, біле яйце в його руці стало червоним. Таким чином, сам імператор Тиберій мимоволі засвідчив істинність Воскресіння Христового. Відтоді ми даруємо один одному на Пасху червоні яйця, сповідуючи, за прикладом рівно­апостольної Марії Магдалини, істинність Воскресіння Христа-Життєдавця і вітаючи один одного апостольськими словами: «Христос Воскрес! — Воістину Воскрес!».
Віктор Науменко

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.