Християн похвало. Великомученик Іоанн Новий, Сочавський(день пам’яті — 5 червня за н. ст.)

Яскравий приклад мужнього стояння у вірі являє нам житіє святого великомученика Іоанна Нового, Сочавського. Божий угодник жив у XIV ст. в м. Трапезунд, займався торгівлею і зовні мало чим вирізнявся з-поміж сучасників. Він був благочестивим, уважним до бідних та мав міцну віру в Господа Іісуса Христа.
Якось Іоанн вирушив у плавання у торгівельних справах. На шляху він вступив у суперечку про віру з капітаном корабля, і вийшов у ній переможцем. Капітан не пробачив свого приниження і невдовзі спробував помститися праведному під час зупинки корабля в м. Білгород-Босфорський. Він повідомив правителю міста, вогнепоклоннику за переконаннями, про вигадане бажання Іоанна сповідувати його віру.
Правитель був радий такій новині й готувався зустріти Іоанна. Дізнавшись про це, праведник став таємно молитися, прикликаючи на допомогу Того, Хто сказав: «Коли ж поведуть видавати вас, то не турбуйтесь заздалегідь, що вам говорити, і не обдумуйте; але, що дане буде вам у той час, те й говоріть, бо не ви будете говорити, а Дух Святий» (Мк. 13: 11). Коли Іоанн прийшов до правителя, то сповідував себе християнином. Він спростував усі аргументи вогнепоклонників, після чого його жорстоко побили палицями так, що шматки плоті розліталися навсібіч. Святий мученик дякував Господу, який дав йому можливість постраждати за Нього й омити свої гріхи кров’ю. Після катувань сповідника закували в кайдани й відвели до в’язниці.
Вранці наступного дня градоначальник наказав привести до себе Іоанна. Мученик постав перед ним з ясним й веселим обличчям. Безстрашний сповідник з тією ж твердістю відмовився зректися Христа, звинувативши правителя в тому, що він є знаряддям сатани. Іоанна знову стали бити палицями. На цей раз удари були такої сили, що у святого оголилися нутрощі. Не витримавши вигляду таких мук, народ почав вимагати зупинити тортури. Тоді правитель наказав прив’язати Іоанна до хвоста дикого коня і волочити його вулицями міста. Під час страждань один іудей вихопив меча й відсік святому голову. Обезголовлене тіло великомученика залишилося лежати до темряви, тому що ніхто з християн не насмілювався узяти його. Вночі над ним було видно сяючий стовп та безліч палаючих лампад; водночас три світлосяйних мужа звершували над святими останками псаломські піснеспіви й кадіння. Один єврей, думаючи, що це християни, схопив лука і хотів пустити в них стрілу, але, зв’язаний невидимою силою Божою, не в змозі був поворухнутися. З настанням ранку видіння зникло, а іудей отримав свободу після того, як розповів про те, що трапилося, жителям міста. Коли повідомили про це правителя, той дозволив поховати праведника. Капітан корабля, який віддав Іоанна на муки, розкаявся і хотів перевезти його мощі до себе на батьківщину. Але святий, явившись уві сні місцевому священику, перешкодив цьому. Все це відбулося між 1330 і 1340 рр. Через 70 років правитель Молдо-Влахійського князівства Олександр переніс нетлінні мощі святого Іоанна, що прославилися чудесами, до своєї столиці — м. Сочави.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.