ХРАНИТЕЛЬ ПРАВОСЛАВНОЇ ВІРИ. Преподобний Григорій Хандзтійський (день пам’яті — 18 жовтня за н. ст.)

На початку IX ст. у Візантійській імперії все ще були міцними позиції прихильників єресі іконоборства, які вважали шанування святих ікон ідолопоклонством. Усіх незгодних жорстоко переслідували. Тоді у сусідній Грузії православне вчення зберігали в чистоті, а ікони вшановували згідно із прийнятою традицією. Багато в чому такий стан справ зберігався завдяки трудам і подвигам преподобного Григорія Хандзтійського.

Служіння Господу праведник розпочав ще замолоду, відчувши Божий поклик. Те, що він самостійно пішов з дому, преподобний згодом пояснив матері так: «Прости мене, моя мати, але я віддалився від тебе не із власної волі, а тому, що так хотів Бог». Подвижницьке життя Григорія було наповнене слізними покаянними молитвами, стриманістю, слухняністю і постійною працею. Із часом слава про високе духовне життя праведника поширилася по всій Грузії і дійшла до царя Ашота Куропалата, за правління якого Григорій був обраний ігуменом Хандзтійського монастиря. Послух волі Божій був стрижнем духовного життя святого. В основу внутрішнього устрою Хандзтійських ченців праведник поклав послух духов­ному отцю. Таким чином, подвижник, який віддавав свою волю духівнику, отримував найвищу благодатну свободу в Богові. Цей принцип чернечого життя преподобний намагався поширити й на інші монастирі Кларджеті (сучасна територія турецьких провінцій Ерзурум, Артвін, Ардаган) і самої Грузії. 825 р. Григорій Хандзтійський побував у паломницькій поїздці по святих місцях Константинополя. «Вклонився Древу Життя і всім святим мощам, обійшов радісно всі святі богомілля» і привіз із собою до Грузії «мощі святих, святі ікони та інші благословення у великій кількості».
Будучи знатного походження, праведник мав доступ до вищих грузинських сановників і користувався прихильністю царя Ашота. Відомо, що у відносинах Церкви й держави святий Григорій відстоював принцип симфонії — незалежного і рівного співіснування. Така позиція преподобного, який користувався великим авторитетом серед сучасників, сприяла зміцненню автокефалії Грузинської Православної Церкви, а також вплинула на рішення церковного Собору в Джавахеті. Духовний син Григорія, єпископ Ацкурський Єфрем, з благословення Єрусалимського патріарха, встановив у Грузії приготування та освячення святого мира.
Останні роки свого земного життя святий Григорій прагнув до усамітнення і багато часу проводив у молитві, зачинившись в окремій келії. За свідченням ченців монастиря, тоді можна було часто бачити сяйво благодатного світла, що освітлювало келію преподоб­ного. Ніхто з братії не сумнівався в тому, що це «не вогонь, що спалює, а Дух Божий». Помер святий Григорій Хандзтійський 18 жовтня за н. ст. Цього ж дня Православна Церква вшановує його пам’ять.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.