DSC7148

ХРАМ, ВИПРОБУВАНИЙ ЧАСОМ

Богом збережений Успенський собор
Невдовзі після Хрещення Русі рівноапостольним князем Володимиром, на канівських горах, як і в Києві, було засновано печерний монастир. У ХІІ ст. при обителі виник величний Успенський собор, який нині відзначає 870-річчя.

Я багато про нього читав, ще більше чув, а про­їхавши сотню кілометрів із Києва до Канева, нарешті, побачив цей собор. Храм невимовної краси стоїть над Дніпром майже тисячоліття. І в ньому, як і багато століть тому, моляться православні, служиться Божественна літургія.
У неділю, 22 червня, схиливши голову біля кованої брами величної обителі, я — соромно зізнатися — забув про її день народження. Офіційна дата, між іншим, зазначена в «Повісті минулих літ» преподоб­ного Нестора — 9 червня (за ст. ст.) 1144 р. Такий збіг — день у день — навів на думку про Божественний Промисл. Серце, яке стомилося від буденної суєти, притихло біля вікових стін, немов зачароване ними…

Велич храму спонукає до молитви
…Можливо, саме на цьому місці, біля воріт храму, в 1925 р. Воніфатій Митрофанович Лопата, церковний староста, відмовився здати ключі співробітникам НКВС. Знайомі й навіть рідні вмовляли його подумати про дітей. Їх у Воніфатія та його дружини Наталії Іванівни було дев’ятеро — шість синів, три доньки. «Терпіть, діточки… Христос терпів і нам велів. Хто витримає до кінця, той спасеться!..» — казав Воніфатій і, як міг, опирався безбожній владі. У 1926 р., незважаючи на зусилля священиків, старости й десятків парафіян, храм перетворили… на склад. А Воніфатію, його благовірній та діткам довелося страждати далі. 1930-го усе їхнє «господарство було передано колгоспу» (дані архівних матеріалів, узагальнених Канівською прес-групою 2008-го у дослідженні «Знай наших!»). Трохи пізніше — у грудні 1937-го — заарештували й самого Воніфатія Митрофановича, засудили на роки таборів як контрреволюціонера і борця «за відновлення релігії», а в березні 1938-го змінили запобіжний захід — розстріляли. Сотні, якщо не тисячі православних репресували в Каневі у роки гонінь. Сонм новомучеників реабілітували в 1990-х, деяких офіційно канонізували.
Навіть побіжне перерахування відомих імен і знакових дат, пов’язаних з історією храму, потребує чималого часу. Наприклад, у травні 1861 р. обитель буквально захлиснули потоки духовенства і мирян, які проводжали в останню путь Кобзаря. Священик Гнат Мацкевич виголосив надгробне слово.  Він охарактеризував Тараса Шевченка як велику людину, брата і друга, котрий довів, що наша країна має свою поезію думок і почуттів. (Документований примірник слова дослідники знайшли в Інституті рукописів ЦНБ НАНУ десятиліття потому.)
У вересні 1678 р. архіманд­рит Макарій (Токаревський), настоятель Канівської обителі, з хрестом у руках і словами проповіді зустрів перед входом у храм турків-загарбників. На вимогу грабіжників відчинити собор, де рятувалися від них городяни, і віддати скарби, святий отець відповів, що його багатство — на небесах. Після двох днів страшних знущань і катувань бусурмани обезголовили преподобного мученика. Вони обклали дровами канівський храм, спалили всіх, хто там сховався, та й саме місто не пощадили. Багато хто отримав тоді мученицький вінець. Серед них міг бути і Димитрій Туптало, який 1669 р. був висвячений в обителі на диякона. Але життя Димитрія склалося інакше: він став святителем Ростовським. З часом — також прославлений Церквою.
Гравюра невідомого француза могла б надихнути Гюго
В Успенському храмі вирішив постригтися у ченці гетьман Яків Шах (у 1582 р. засланий поляками «на вічне ув’язнення» до Канева за зухвалий похід на Волощину). І рішення, мабуть, не випадкове. Саме у святій монастирській землі 1578 р. упокоївся побратим Якова Шаха — гетьман Іван Підкова, страчений у Львові за дорученням короля Стефана Баторія.
Ще глибше на скрижалях історії — рік 1239-й. Біля воріт обителі нечисленний загін русичів бився з ордою хана Батия не на життя, а на смерть… Монголо-татари дощенту зруйнували Канів, про який у 1154 р. літописець згадував як про єпархіальний центр на чолі з єпископом Дем’яном.
А ось і радісний запис «Повісті минулих літ», датований 1144 р.: «…закладена була церква Канівська святого Георгія князем Всеволодом — 9 червня…». Це її, виходить, воїни Батия зруйнували, а ченці з часом відродили. Нині — Успенський собор святкує 870-річний ювілей. «Хоча історики вважають, що фундамент — більш давній, — перехопив мій погляд на пам’ятну табличку, прикріплену до стіни, настоятель храму протоієрей Георгій Почтовий. І з неприхованою любов’ю до обителі продов­жив: — Ось кладка стін — XII ст., точно відомо! А трикутні фронтони… Так-так, оці! Їх надбудували набагато пізніше, у XVIII ст.». «А першу згадку про нашу обитель ми знаходимо в Києво-Печерському Патерику, під 1085 р., — уточнив священик. — Господь відкрив грецьким ченцям-іконописцям, які йшли по Дніпру з Константинополя, що на наших кручах буде невимовної краси собор». Це передання, до слова, примітно перегукується з етнографічними відомостями. Так, в «Історичному описі Київської губернії» (1852 р.) знаходимо оповідь про дві церкви, що припливли із Царгорода в незапам’ятні часи. Одна зупинилася в Каневі, а друга — в Києві. Історики, проводячи архітектурні аналогії, підкреслюють схожість канівського Успенського собору і старовинних київських храмів, зокрема Кирилівської церкви. І ніхто з дослідників не сумнівається: XI–XII ст. — період зміцнення Православ’я на наших землях.
«Слава Господу Іісусу Христу, — благоговійно хреститься отець Георгій. — Бог, молитвами Пресвятої Богородиці, зберігає наш храм, унікальну пам’ятку архітектури…» «Слава Богу, — вклоняюся вбік вівтаря і ставлю батюшці запитання, що несподівано виникло: — Чи правда, що храми — це не тільки камені, а й людські душі?» Розмова з досвідченим священиком лише зміцнює в серці трепетне відчуття, що виникло біля стін Успенського собору — вже тут, на землі, Церква перевершує, випереджає час. 
В’ячеслав Дарпінянц

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.