ХОЗЬЮЗЬКИЙ ПУСТЕЛЬНИК. Преподобний Никодим, Кожеєзерський чудотворець (день пам’яті — 16 липня за н. ст.)

Любов до Бога і міцна віра в Його силу не раз рятували подвижника у складних ситуаціях. Одного разу, коли келія самітника раптово загорілася, він узяв ікону Божої Матері і став молитися. Цієї миті раптом пішов дощ і вогонь згас. В іншому випадку праведник за допомогою молитви врятувався від повені. Живучи пустельником, святий отримав від Господа за свої подвиги суворого посту й молитви дари пророцтва та зцілення хвороб.

Преподобний Никодим Коже­єзерський був уродженцем с. Іванівка Ростовського краю. Якось в юному віці Микита (так звали святого в миру) пішов із батьком на польові роботи. Раптом він виразно почув голос: «Никодиме! Никодиме!», який віщував його чернече покликання.
Після смерті батьків праведник вирушив до Москви, де почав ковалювати. Микита вів суворий спосіб життя, вдовольнявся малим, а кошти, що залишилися, роздавав убогим. У вільний від роботи час преподобний відвідував храми й монастирі.

Разом з Микитою працював чоловік, що страждав від нападок злої дружини. Вона вирішила чоловіка отруїти і підсипала в їжу отруту, від якої той помер. Микита, який їв разом із ним, отримав сильне отруєння, але залишився живий. Згодом праведник довго страждав від цієї хвороби і отримав зцілення тільки після того, як випив з посудини, поданої йому блаженним Василієм під час свого чудесного явління преподобному.
Опинившись в одному з московських районів під назвою Кулішки, Микита проходив повз хижку юродивого Ілії, який, побачивши його, закричав: «Хозьюзький пустельник прийшов!». Праведник був вражений цими словами і сприйняв їх як покликання до чернечого життя. Через деякий час він продав своє майно і прийшов у Чудів монастир, де був прийнятий у число братії та пострижений у ченці з ім’ям Никодим. Після десяти років несення різних послухів у монастирі праведник опинився в м. Сари (сучасна Крутицька кафедра), куди його взяв із собою намісник монастиря, що став Сарським митрополитом. Проте прагнення до пустельництва змусило преподобного Микиту взяти у владики благословення на вступ до Кожеєзерської обителі. Через півтора року святий залишив братію і оселився за сім кілометрів від монастиря, у відлюдному місці на березі річки Хозьюги. Побудувавши собі в лісовій гущавині келію, праведник прожив у ній 35 років, наслідуючи подвиг преподобного Павла Фівейського.
У цілковитій тиші святий Никодим молився про увесь світ. Із братією Кожеєзерського монастиря він ділився рибою, яку ловив на вудку. Дикі олені не боялися пустельника, могли довго перебувати поряд із ним і їли з його рук. Ночі святий проводив у молитві, зрідка дозволяючи собі сидячи подрімати. З часом він викопав біля келії могилу, в яку спускався для молитви. Одного разу преподобний Никодим молився в ній увесь Великий піст.
Перед смертю праведному явилися два мужі у світлих облаченнях: святитель Олексій, митрополит Московський, і преподобний Діонисій, архімандрит Свято-Троїцького Сергієвого монастиря, які повідомили Никодиму точний час його смерті. 16 липня 1640 р. Хозьюзький пустельник пішов у вічне життя.
Мощі преподобного спочивали під спудом у Богоявленському храмі Кожеєзерської обителі. Біля труни святого Никодима і в пустині, на місці його келії, де з часом було поставлено хрест, віруючі стали отримувати зцілення.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.