ГОВОРЯТЬ ДІТИ

Дитяче релігійне сприйняття істотно відрізняється від дорослого… Діти здатні сприймати Живого Бога безпосередньо, вони відчувають Його всюди: в оточуючому їх прекрасному і дивовижному світі, в дитячій миттєвій радості життя тощо.
Але найближчим чином діти здатні відчути Бога в атмосфері миру та любові, яка оточує їх. І у цьому вся «заковика»: така атмосфера має бути в сім’ї. Мама і тато повинні любити один одного і своїх дітей; у родині має панувати мир; батьки мусять саме цим створювати умови, щоб не заважати дітям сприймати Бога і духовну сферу життя. Це робиться зовсім не розмовами про Бога, а виключно прикладом життя. Якщо для мами і тата Христос — не щось зовнішнє, не правило, не обов’язок відвідувати храм, не батіг і пряник у спробах духовного виховання, а найдорожче, найважливіше й найцінніше для самих себе, то діти без жодних слів сприймуть Христа як Джерело миру, добра і любові, які є в сім’ї.
Ігумен Петро (Мещеринов)
ХТО Н АС ГОДУЄ
Никодим, 6,5 років
Сходили в магазин, купили продуктів. Прийшли додому, сіли поїли. Тут тато згадав, що після їжі християни читають подячні молитви.
— Синку, давай тепер прочитаємо подячні молитви.
— Що? — дивується малюк, який поки чув тільки молитви перед їжею, а не після неї. Я намагаюся пояснити простіше:
— Треба подякувати Господу за те, що у нас є що поїсти.
— А що, це Господь у магазин їжу приніс?
НЕ СХОВАТИСЯ
Якось сказав синові, що Господь усе бачить.
— Усе бачить? — малюк явно здивований.
— Так.
Після паузи:
— Тату, а якщо ми сховаємося під ковдрою, Господь нас теж побачить?
КОГО БОЇТЬСЯ БОГ
— Тату, а Господь боїться динозаврів?
— Ні, синку.
— А Господь боїться драконів?
— Ні, синку, — потім перераховується ще багато страшних тварин з аналогічним запитанням. Після того як Никодим у черговий раз з’ясував, що Господь нічого не боїться, він трохи задумався, а потім захоплено промовив:
— Який Господь сміливий!
ДРЕС-КОД
Пелагія, 4 роки
Сидимо вдома, Поля побачила, що в мене натільний хрестик випав за сорочку.
— Тату, заховай хрестика!
— Чому?
— Ти ж не батюшка!
ДІВЧИНКА-ПОДАРУНОК
Дзвінок у двері. Діти побігли дивитися, хто прийшов. Виявилося, співробітник ЖЕКу перевіряє показання лічильників електроенергії. Поки він стояв у передпокої, вирішив похвалити чотирирічну Полю, яка цього дня була в гарному зеленому оксамитовому платтячку:
— А звідки у вас така дівчинка гарна?
— Подарували, — бадьоро відповіла донечка.
— А хто подарував? — дивується незнайомий чоловік.
— Господь подарував, — каже Поля.
ХРИСТИЯНСЬКЕ СМИРЕННЯ
Оля, 5 років
— Я вийду заміж за короля — англійського, французького або датського — якого Бог пошле.
МАЛЕНЬКЕ ЗАПИТАННЯЧКО
Сергій, 6 років
Читає разом з бабусею ранкове правило і весь час ставить запитання.
— Сергійко, — каже бабуся, — так не можна, ти заважаєш. Давай помолимось, а потім будеш запитувати, добре?
— Так, бабусю, — відповідає Сергій.
Починають молитися… Не проходить і хвилини, Сергій піднімає руку, як на уроці, в нетерпінні трясе нею і примовляє:
— Одне маленьке запитаннячко, тільки одне маленьке запитаннячко…
Бабуся неохоче погоджується:
— Ну гаразд, що ти хотів запитати?
— А Понтій Пілат товстий був чи худий?..

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.