«ГОРНЬОГО ЄРУСАЛИМА ГРОМАДЯНИН». Блаженний Миколай Псковський (день пам’яті — 12 березня за н. ст.)

Сучасники прозвали його Миколай Саллос, що в перекладі з грецької означає «блаженний, юродивий», та ще за життя вшановували як святого, називаючи Микула Свят. Більше трьох десятиліть блаженний Миколай Псковський ніс подвиг юродства, отримавши від Бога дари чудотворення і пророцтва.

Відомі нам деталі житія праведника здебільшого пов’язані з походом опричних військ Івана Грозного до Пскова у лютому 1570 р. Правитель підозрював псковичів у зраді. Як говорить місцевий літопис, «прийде цар… з великою злістю, як лев рикаючи, бажаючи роздерти неповинних людей і крові багато пролити». Усе місто заметушилося.
Храми були переповнені. Всі молили Бога про відвернення майбутньої біди. Почувши дзвін до вранішньої по всьому Пскову, цар, як свідчить напис на чудотворній Любятівській (в Любятові разташувалося царське військо) іконі Божої Матері «Умиління», «розчулившись серцем, сказав своїм воїнам: “Затупіть мечі об камінь, нехай припиняться вбивства». Грозний правитель увійшов до міста, маючи намір його тільки пограбувати. У кожному будинку псковичі зустрічали царя з хлібом і сіллю. На одній із вулиць з’явився і блаженний Миколай, який верхи на палиці, ніби скачучи на коні, кричав до царя: «Іванку, Іванку, поїж хліба-солі, а не християнської крові». Коли слуги правителя спробували схопити праведника, він став невидимий.
Проте Іван Грозний захотів взяти благословення у юродивого Миколая. Коли цар при­йшов до келії блаженного, той сказав: «Не чіпай, перехожий, нас і піди від нас, бо не буде на чому тобі втікати». Юродивий запропонував цареві на частування шматок сирого м’яса. «Я християнин і не їм м’яса в піст», — сказав йому Іван. «Ти п’єш кров людську», — відповідав блаженний, повчаючи царя «багатьма жахливими словами», щоб той припинив вбивства і не грабував святі Божі церкви. Однак Іван не послухав святого і наказав зняти дзвін із Троїцького собору Пскова. Тоді ж, згідно з пророцтвом Миколая («бо не буде на чому тобі втікати»), загинув найкращий кінь царя. Переляканий пророцтвом, що збулося, і викритий у лиходійствах, Грозний наказав зупинити грабіж і втік із міста. Опричники писали: «Могутній тиран… пішов побитий і присоромлений, немов прогнаний ворогом. Так убогий жебрак злякав і прогнав царя з безліччю тисяч воїнів».
Блаженний Миколай помер 13 березня 1576 р. і був похований у Троїцькому соборі (де його мощі спочивають і нині) врятованого ним міста. Такої честі удостоювалися лише псковські князі й архіпастирі. Уже за п’ять років після кончини праведника почалося його народне вшанування. Незабаром знайшлося і підтвердження цьому: в 1581 р., коли війська польського короля Стефана Баторія обложили Псков, ковалю Дорофею було явлення Божої Матері з сонмом псковських святих, що молилися про спасіння міста, серед яких був і блаженний Миколай.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.