ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР ЖУРНАЛУ «ФОМА В УКРАЇНІ» АНТОН НІКІТІН: «ЗАВЖДИ Є МЕЖА МІЖ ДОБРОМ І ЗЛОМ»

Так сталося, що головний редактор провідного українського телеканалу «ІНТЕР» і керівник православного журналу «Фома в Україні» — це одна й та сама людина — Антон Нікітін. За фахом він правознавець, захистив дисертацію, викладав у юридичних вузах, але пізніше життя своє пов’язав із журналістикою, працював головним редактором новин, знімав документальне кіно.

Кожні вихідні Антон разом з родиною ходить у православний храм. «Церковна православна газета» запитала у нього про те, як юрист потрапив у журналістику, й наскільки сумісна робота на телебаченні з випуском православного журналу.

— Чому кандидат юридичних наук став займатися журналістикою?

— Людина здатна займатися різними речами, і ми вільні вибирати для себе заняття не тільки у момент вступу до інституту, але й протягом усього життя. Бог влаштував так, що я не потрапив у один політичний проект. Хоча на той момент (це було 2001 р.) я був не проти, я цим захоплювався. З політикою не склалося, але мене помітили і запропонували роботу редактора у телевізійному агентстві. Відтоді я працював на юридичній ниві й опановував, як міг, журналістику. Тож юридичну дисертацію я вже захищав, маючи редакторський досвід. Але не можна все життя плисти у двох човнах, і на певному етапі мені довелося робити вибір. Я зробив його. А потім були і телеканали «К1» та «ІНТЕР», і документальне кіно, і «ФОМА в Україні».

— Як з’явилася ідея випускати православний журнал?

— 2009 р. відбувся перший Архіпастирський візит Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила в Україну. Телеканал «ІНТЕР» приділив величезну увагу цій важливій події. Тоді телеканалом керувала Ганна Безлюдна, я очолював службу новин. При підготовці висвітлення візиту ми познайомилися з керівником Синодального інформаційного відділу Московської Патріархії Володимиром Легойдою, який до того часу багато років був і зараз є головним редактором журналу «Фома» — унікального православного видання. Разом задумали створити українську версію. Виявило­сь, ще одна група людей паралельно «заразилася» ідеєю зробити «ФОМУ в Україні». Ми сьогодні працюємо всі разом, тиждень тому забрали з друкарні 15-й номер «ФОМИ в Україні».

— Як Вам вдається одночасно керувати редакцією найбільшого телеканалу України та колективом православного журналу?

— На етапі запуску журналу це було б неможливо. Але ми виходимо вже понад рік, і багато процесів налагоджено. Це дозволяє ефективно розпоряджатися часом.
Ну, й дуже важливо відзначити те, що в журналі «ФОМА в Україні» дуже професійний і дисциплінований колектив. Заступник головного редактора протодиякон Олександр Карпенко та відповідальний секретар Олег Карпенко прекрасно організували роботу видання і сайта foma.in.ua.

Також на початку нам надали братську допомогу дуже багато людей: колеги з московської редакції «Фоми» — особисто Володимир Легойда та Володимир Гурболіков, неоціненну підтримку нашому проектові надав керівник Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ протоієрей Георгій Коваленко та, повторюся, дуже багато-багато людей. Спасибі всім! «Фома в Україні» — це наш спільний проект.

— Відомо, що за участю журналу «ФОМА в Україні» телевізійне агентство «Профі ТБ» зняло документальний православний телесеріал. Коли можна буде його побачити?

— Він транслюється на телеканалі «НТН». У травні вже вийшло дві серії — про преподобних Лаврентія Чернігівського та Кукшу Одеського. У День Святої Трійці можна буде побачити фільм про преподобного Амфілохія Почаївського. А 22 червня, в цю трагічну дату в історії нашого народу — день початку Великої Вітчизняної війни, телеканал «НТН» покаже фільм про людину, яку визнали праведником світу, нашого земляка, дивовижного киянина, священика Олексія Глаголєва. У цьому фільмі також розповідається про історію Церкви під час війни…

— Наскільки, на Вашу думку, журналістика корисна сучасній людині?

— Сьогодні світ влаштований так, що людині складно жити без інформації. І тут очевидна відповідь на запитання, яке Ви поставили. Але крім цього журналістика формує картину світу для сучасної людини, руйнуючи кордони й допомагаючи подолати простір. І найголовніше — вона здатна об’єднувати суспільство навколо певних цінностей, що, по суті, й означає «формувати громадську думку». Але важливо розуміти, що все, що може бути зі знаком плюс, може бути й зі знаком мінус. Так і журналістика може дезінформувати, руйнувати картину світу, роз’єднувати. Той, хто обирає цю професію, повинен чітко і з повною відповідальністю все це усвідомлювати.

— У такому разі, де межа між справжньою журналістикою та «жовтою»?

— Немає справжньої та несправжньої журналістики. Вираз «жовта преса» пішов від кольору газет, що друкувалися на дешевому папері. Це були бульварні видання, що писали про сенсації, скандали, насильства, злочини. Завдання видань, які ми називаємо «жовтими», — розважати. І все. І якщо для видавця і журналістів такі теми, як смерть, трагедія, конфлікт, стосунки між людьми, любов, є виключно предметом розваги, — отже, перейдено ту саму «жовту» грань.

— Чого бракує сучасним православним ЗМІ?

— Того ж, чого і світським. Професійних кадрів, економічної незалежності, можливостей для розвитку. Здатності виживати в умовах сучасного ринку. Хоча це дуже «нецерковна» риторика, але це так. Якщо говорити про серйозні ЗМІ — у них повинні працювати професіонали, повин­на бути база, всі необхідні умови, техніка… Втім, якщо іноді порівнювати якість православних і світських ЗМІ та проаналізувати, якими ресурсами вироб­ляються ті ж єпархіальні газети, то варто відзначити, що люди, які займаються церковними медіа, часто просто звершують подвиг. Досить якісне видання можуть робити лише кілька людей, вони віддають цій роботі себе повністю, виконуючи її з любов’ю. А все тому, що зрозуміла місія православних ЗМІ: говорити про красу християнства, розповідати про віру та спасіння.

— Чи можуть християнські медіа стати гідними конкурентами світським ЗМІ?

— За певних обставин, коли у виробництві керуються комерційними принципами. Адже конкуренція — це штука економічна. Якщо говорити про конкуренцію змістовну, то будь-яка газета чи журнал є одне одному конкурентами, оскільки людина, вибираючи для себе улюблене видання, відмовляється від інших видань. З цієї точки зору деякі церковні ЗМІ можуть конкурувати не тільки зі світськими, але й одне з одним. Але ця конкуренція — змістовна — потрібна і важлива, бо вона є запорукою підвищення якості та надає людині можливість вільного вибору. Ми розуміємо, що це дуже важливо.

— Як співробітники телеканалу «ІНТЕР» сприймають православний світогляд свого головного редактора?

— Я не бачу якогось нонсенсу в тому, що на комерційному телеканалі можуть працювати віруючі співробітники. Віра і Церква — вони ж для всіх, Церква — це всі ми. Мені здається, що для православної людини важливо не те, як ставляться до неї, а те, як вона ставиться до оточуючих.

— Що б Ви порадили журналісту-початківцю?

— Пам’ятати, що завжди є межа між добром і злом, і якщо ти переступиш цю лінію, то нічим не можна буде пояснити, чому ти це зробив.

Бесіду вів Олег Алімов

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.