«ГНІЗДЕЧКО» ДЛЯ ДІТЕЙ. Про поїздку до Вінниці й Немирова

На початку грудня група у складі священика та 11 волонтерів братства преподобного Іони Київського, які відвідують дитячі будинки, на запрошення ієрея Віктора Парандюка, настоятеля храму в ім’я Олександра Невського, вирушила до Вінницької єпархії.

МАЙСТЕР-КЛАСИ ЯК СПІЛКУВАННЯ
На зустрічі з молоддю у Хрестовоздвиженському храмі при православному центрі у м. Вінниця ігумен Валеріан (Головченко) розповідав про нашу «молодіжку», відповідав на запитання про Православ’я просто й зрозуміло. Волонтери у свою чергу поділилися досвідом роботи з дітьми.
Після теоретичної частини київська група разом із зацікавленою вінницькою братією вирушила до дитячого будинку «Гніздечко», щоб на ділі показати свою роботу.
І ось ми на порозі дитячого будинку. В коридорі нас зустріли дещо насторожені вихователі. Вони подумали, що ми, як чергові гості, будемо їхнім вихованцям щось розповідати, тому радили розділити дітей на вікові групи, щоб з молодшими можна було пограти, а зі старшими — поговорити.
Як тільки-но ми розподілилися на групи, всім стало зрозуміло, що ми не прийшли «щось розповідати», хоча без розмов, ясна річ, не обійшлося. Адже головним нашим завданням було — позай­матися з дітьми, налагодити контакт.
Особливістю цієї поїздки був широкий вибір майстер-класів. Ми привезли як суто «дівочі» заняття, так і суто «чоловічі». Цього разу волонтери разом з дітьми створювали оригамі, картини з різних круп, клеїли газети «Ручки» й «Ангели», плели браслети, шили ялинкові іграшки, вирізали з дерева зірки. Крім того, хлопці вчилися азам електротехніки. Ці майстер-класи для хлопчиків особливо порадували. За словами вихователів, хлопцям якраз не вистачає «чоловічих» занять.
Мені цього разу також хотілося провести якийсь майстер клас, і ось за ніч до поїздки було освоєно шиття ялинкових іграшок. І вже на вихідних ми разом з вихованками середніх класів шили шкарпетки, ялинки, м’які іграшки.
Сподіваємося, вінницьке небайдуже юнацтво зможе ще багато чого корисного й цікавого навчити діток. В усякому разі, самі майбутні волонтери (ми так сподіваємося) заявили про готовність відвідувати цей дитячий будинок регулярно.
Допомога й підтримка священика у таких поїздках дуже важлива. Отець Валеріан в нашій компанії вперше. Багато цікавого й повчального почули від нього діти за ці вихідні.
СПІЛЬНІ ЕКСКУРСІЇ
Після завершення роботи на нас чекав теплий прийом у Браїлівському жіночому монастирі. Вкотре ми усі дивувалися смаку монастирської трапези. Потім — вечірні молитви й міцний сон. Зранку — служба у храмі на честь Антонія і Феодосія Печерських. Після обіду — екскурсія по обителі. Її для нас провела черниця, яка подвизалася на Вінниччині вже кілька десятків років.
І знову переїзд, екскурсія в садибі Пирогова. Як багато цікавого дізналися ми про життя та труди цього чудового лікаря: перше застосування наркозу в польових умовах, перші гіпсові пов’язки, принципи розподілу хворих по відділеннях, сестринство у воєнних умовах…
СПІВТВОРЧІСТЬ У НЕМИРОВІ
Потім ми вирушили до Немирова. Директор дитячого будинку сам вийшов нам назустріч, запрошуючи поспілкуватися з дітьми.
У великій їдальні зібралося близько 80 дітей, які з цікавістю розглядали приїжджих гостей. Незабаром всі розійшлися по майстер-класах.
Переміщаючись за годинниковою стрілкою від однієї дитини до іншої, я ледь встигала розповідати про принципи плетіння стрічкових браслетів, робити викрійки для іграшок і нанизувати бісер. Діткам вочевидь подобалися наші заняття.
Наприкінці для дітей було організовано «солодкий» конкурс. Всі дружно взялися за створення картин з насіння, горіхів, зефіру, родзинок та інших ласощів. Спочатку багато хто з малечі пішли за стандартною схемою, і на столах можна було побачити суцільні смайлики.
Після попередження Аліни (куратора поїздки), що смайлики сьогодні не приймаються, що це не цікаво й не оригінально, діти дійсно почали творити. Вони самі створювали картини, придумували їм назви і презентували свої шедеври: «Квітка щастя», «Дари осені», «Млин», «Храм» та ін.
Солодкий конкурс у дитячому будинку плавно перетік у вечерю. На ходу доїдаючи бутерброди, діти прощалися з нами, запрошуючи приїхати до них ще раз…
Ольга Хоменко, 
волонтер благодійної організації
«Молодість небайдужа»

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.