«ФРУКТОВЕ» ПИТАННЯ

Церковні традиції, що тривалий час передавалися в нашому народі від покоління до покоління, дехто сприймав і сприймає не розмірковуючи. Але духовне життя вимагає осмисленого розуміння. І важливо, щоб це осмислення лежало в контексті богослов’я, а не бабських байок (1 Тим. 4: 7). Із року в рік доводиться роз’яснювати парафіянам, чи можна їсти яблука до Преображення. На цю тему серед віруючих нерідко ведуться палкі суперечки, супроводжувані гнівом та дратівливістю. А причиною тому — духовне невігластво, повне або часткове, це в кого як…

Історично Преображення Господнє на горі Фавор відбулося в лютому, за 40 днів до Великодня, коли Спасителя віддали на хресні муки і смерть.
Преображення святкувалося вже у IV ст., коли рівно­апостольна цариця Єлена побудувала на горі Фавор храм на його честь. Православна Церква перенесла святкування на серпень, щоб воно не припадало на дні Великого посту. Тепер свято припадає на Успенський піст, і з цього дня дозволяється їсти виноград та інші фрукти, освячення яких проводиться в кінці святкової Літургії. Ще в давнину це двунадесяте свято злилося з народним святом збирання врожаю. Існування свята в IV ст. показує, що його початок належить до попередніх трьох століть християнства. Збереглося слово святого Андрія Критського (635–680) на Преображення Господнє. У цьому слові термін «Преображення» розглядається не тільки у догматичному сенсі, а й у сенсі дійсного церковного торжества. У VIII ст. святі Іоанн Дамаскін та Косма Маіумський склали ряд стихир і канони на це свято, якими Православна Церква прославляє подію і нині.
Устав богослужіння Православної Церкви — Типікон, складений спочатку в Єрусалимі, у Лаврі преподоб­ного Савви Освященного, описує (і наказує) благословляти 6-го дня серпня виноградне гроно і з’їдати його на загальній трапезі як благословенне. Цей самий Устав передбачає заборону на вживання винограду до свята Преображення.
Наслідуючи східний за походженням звичай, на Русі постановили на Преображення освячувати яблука, які до цього часу достигали. Заборона їсти яблука (яку дехто зі священиків зводить мало не до догмату), що достигають у нас ще в середині червня, викликає чимало здивованих запитань, що залишаються відкритими. Відповіді звучать різні, починаючи від «екзегетичних» тлумачень оповіді про гріхопадіння перших людей (про те, що Адам і Єва нібито були спокушені плодом яблуні, що у принципі неможливо в контексті Старого Завіту, бо яблуко є частою деталлю орнаменту у священних місцях Скинії та Храму) і аж до язичницької небилиці про те, що спокутувати гріх дітовбивства (аборту) неможливо, якщо їсти яблука до Спаса. Іноді в народі заборону їсти яблука до цього дня пояснювали ще тим, що «до Спаса на яблуні чорт сидить, не можна яблука рвати, а посвятять яблука, то він уже з яблук та у воду»…
Аби відповісти на питання, можна чи не можна їсти яблука до Преображення, слід зробити маленький історико-аскетичний екскурс. Сучасна редакція Типікону, що сформувалася до другої половини ХVII ст., повідомляє нам таке: «Внимай: яко аще кто от братий снесть гроздия прежде сицеваго праздника, то преслушание запрещения да при­имет, и да не вкусит гроздия чрез весь август месяц, яко заповеданный устав презрев: яко да от сего навыкнут и прочие повиноватися уставу святых отец… Сей устав бывает и на смоквах и над прочими овощами: яве яко времена их, кое когда преспеет…». Далі Устав робить постанову про час вживання винограду після дня Преображення, а саме, велить ставити його на трапезі у понеділок, середу і п’ятницю до кінця серпня місяця.
Зробимо важливе зауваження: Устав ані слова не говорить про яблука, йдеться лише про виноград, і далі робиться зауваження про те, що будь-які плоди нового врожаю, що їх поставлять на братській трапезі, обов’язково повинні бути освячені за звичаєм монастирської практики. У цьому зауваженні Уставу ми зустрічаємося з окремим моментом, що стосується загальних аскетичних постанов про чернечу трапезу.
Як відомо, більшість днів Успенського посту, самого по собі строгого, є днями передсвята й післясвята двунадесятих свят Преображення та Успіння, тобто тими днями, коли Устав велить послаблювати піст. Питання: як же поєднати строгість Успенського посту й дати братії святкове послаблення у період передсвят і післясвят? Устав дає нам варіант компромісу, дозволяючи в найсуворіші дні Успенського посту — понеділок, середу і п’ятницю — втішатися братії куштуванням виноградних плодів, освячених у день Преображення Господнього.
Викликають подив непослідовні спроби, не дотримуючись загальних постанов Типікону про піст, витримувати окрему норму невживання винограду, тим паче «перетворюючи» його на яблука, і навіть робити на цій підставі висновки про православність чи неправославність тієї чи іншої людини. Дуже часто трапляється, що ті, хто не вживає яблук, грішать набагато важчим, на думку святих отців, гріхом осудження ближнього. Тим більше це суперечить глибокому символізму освячення плодів. Через людину гріх увійшов у світ і прийшла у розлад вся природа, і разом з людиною вона чекає оновлення та спасіння. У події Преображення Господу було завгодно показати нам оновлене єство майбутнього людства. У день Преображення людина несе в Церкву плоди (і не тільки яблука) як частину природи, яку вона кинула у прірву гріха і яка потребує благословення Божого.
На закінчення хочеться нагадати думку апостола язиків про те, що їжа не віддаляє від Бога і не наближає до Нього. Віддаляє нас від Бога ставлення до неї, коли з дару, за який ми зобов’язані дякувати Подателю всіх благ, вона перетворюється на пристрасть і породжує пороки. Апостол Павел, звертаючись до нас, каже: хто їсть, не зневажай того, хто не їсть; і хто не їсть, не осуджуй того, хто їсть, тому що Бог прийняв його. Хто ти, що осуджуєш чужого раба? Перед своїм Господом стоїть він, або падає… бо Господь має силу поставити його… Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові; і хто не їсть, для Господа не їсть і дякує Богові. Бо ніхто з нас не живе для себе, і ніхто не вмирає для себе; а чи живемо — для Господа живемо; чи вмираємо — для Господа вмираємо; і тому чи живемо, чи вмираємо, — завжди Господні (Рим. 14: 3–8).
Біда в тому, що у наш час багато людей, які вважають себе православними, забули про необхідність дякувати Богу. Зараз більше звикли тільки просити, а отримавши — забувати про Бога і приписувати всі свої успіхи виключно собі. Але саме почуття вдячності лежить в основі того, що з’єднує нас із Богом. Православний хлібороб — вдячна істота, тому що він розуміє: «Я можу зорати землю, кинути зерна, але не від мене, а лише від Бога залежить, чи буде врожай. Чи дасть Господь дощ, чи дасть сприятливу погоду — це залежить не від нас». Тому всю свою працю людина кладе до ніг Творця в подяці, а принесена частина символічно дорівнює цілому. Гроном винограду, принесеним у храм, освячується весь урожай. Так і на Русі на свято Преображення Господнього селяни приносили плоди, вирощені своїми руками, дякуючи за те, що їхня праця не залишилася безплідною.

Ієрей Костянтин Селезньов
Хто їсть, не зневажай того, хто не їсть; і хто не їсть, не осуджуй того, хто їсть, тому що Бог прийняв його. Хто ти, що осуджуєш чужого раба? Перед своїм Господом стоїть він, або падає… бо Господь має силу поставити його… Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові; і хто не їсть, для Господа не їсть і дякує Богові… І тому чи живемо, чи вмираємо, — завжди Господні
(Рим. 14: 3–8)
Багато про що в розумінні благословення плодів говорить пояснення до молитви про тих, хто приносить перші овочі: «И ино овощие да приносится коегождо во время свое ко храму на благословение, и молитва… глаголется над ними такожде». Тобто слід розуміти, що молитва ця може бути прочитана не лише на Преображення і не лише над яблуками, а в будь-який час над будь-яким плодом, який достиг і принесений у храм для благословення
Особливістю свята Преображення Господнього є і те, що цього дня відбувається освячення плодів нового врожаю. Звичай освячувати плоди — давній. Приносити плоди Богу заповідано ще у Старому Завіті. Так, у книзі Левіт сказано: якщо приносиш Господу приношення хлібне з перших плодів, принось у дар від перших плодів твоїх з колосся (Лев. 2: 14). Підставою для встановлення звичаю освячувати плоди саме 6 (19) серпня було те, що на Сході (зокрема, в Єрусалимі) до цього часу достигають плоди, найважливіші з яких — колосся та виноград — приносять для благословення і на знак подяки Богові за отримання цих плодів для прожитку людини, а також за прямим їх відношенням до Таїнства Євхаристії, про що йдеться і в самій молитві, яку читають над «гроном»:
«Благослови, Господи, плод сей лозный новый, иже благорастворением воздушным, и каплями дождевными, и тишиною временною, в сей зрелейший приити час благоволивый: да будет в нас от того рождения лознаго причащающихся в веселие, и приносити Тебе дар во очищение грехов, священным и святым Телом Христа Твоего, с Ним же благословен еси, со Пресвятым и Благим и Животворящим Твоим Духом, ныне и присно и во веки веков. Аминь».

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.