«ФОМА В УКРАЇНІ»: МИ — ЗА РОЗМОВУ ПО СУТІ. Відомий православний журнал видаватиметься тепер і в Україні

У квітні 2012 р. до українського читача прийшло цікаве видання, на яке багато хто чекав із нетерпінням. Напередодні Великодня побачив світ перший номер журналу «Фома в Україні». Презентація нового православного видання відбулася 19 квітня в інформаційному агентстві УНІАН.

Щоб підтримати творців журналу «Фома в Україні», з Москви приїхав засновник і незмінний головний редактор «Фоми», голова Синодального інформаційного відділу Московського Патріархату Володимир Легойда. Гість розповів, що, видаючи в 90-х роках журнал, його творці були схожі… на закоханого юнака, який «перебуває в особливому стані. Він раптом побачив, що світ, який досі йому здавався чорно-білим, насправді кольоровий. І цією радістю він прагне поділитися з усіма довкола, всім розповісти, яка ж прекрасна його кохана».
«Фома», як і новий журнал «Фома в Україні», намагається розповідати про найголовніше, про те, з чим прийшло християнство у світ.
«Християнство — не про те, якою людина була, і навіть не про те, якою людина є. Усе християнство й усе Євангеліє — про те, якою людина може стати, якщо вона йтиме за Христом. А вона й може стати подібною Христу», — упевнений Володимир Легойда.
Головний редактор «Фоми» розповів журналістам про своє українське коріння. «Україна — це моя Батьківщина. Мої батьки звідси й багато моїх родичів жили тут. Я, загалом, з одного дому приїхав в інший дім. І дуже сподіваюся, що мій перший дім також радісно прийме “Фому”, як колись прийняв другий», — сказав Володимир Легойда.
Голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ протоієрей Георгій Коваленко відзначив, що журнал «Фома в Україні» дуже символічно прийшов до читачів напередодні Фоминої неділі. Він подякував православним журналістам, зусиллями яких з’явився перший номер видання, і висловив спільну радість з приводу того, що «проект, про який ми довго мріяли, втілено».
Головний редактор журналу «Фома в Україні» Антон Нікітін розказав, як створювався проект: «Коли ми познайомилися з Володимиром Романовичем і обговорювали з ним різні питання, заходила розмова і про журнал. Згодом ми довідалися, що є група ентузіастів, ініціативних людей, які запалені цією ж думкою, які теж прагнуть, щоб в Україні був такий журнал».
«Це журнал з дуже серйозним освітнім і змістовним цензом, — розповів головний редактор видання. — Тут немає прохідних статей і випадкових авторів. Нам пишуть кращі православні публіцисти всього пострадянського простору. Журнал чітко структурований, він має дуже зрозумілий і цікавий зміст. Це журнал, у якому православні автори зрозумілою та доступною мовою розповідають про красу Православ’я. Не тільки про віру, але й про культуру, суспільні проблеми, відповідають на запитання, які цікавлять багатьох людей».
На запитання «Церковної православної газети» про те, чи буде «Фома в Україні» розвиватися подібно до Видавничого дому «Фома» й «обростати» паралельними проектами, Володимир Легойда відповів, що для справжнього розвитку щонайперше потрібна конструктивна критика. «Ми віримо й сподіваємося, — додав він, — що “Фома в Україні” відбудеться як справжнє культурне явище». А Антон Нікітін додав, що вже зараз, на етапі свого запуску, «Фома в Україні» є більш ніж «просто журналом». «На моє глибоке переконання, там, де є зміст і реальні справи, а не пропаганда й розповіді про відсутній предмет, що ми часто бачимо, — там завжди виростає щось більше», — висловив упевненість керівник проекту.
На завершення перший представник російського журналу й розповсюджувач «Фоми» на території України журналіст Влад Головін  запитав про висвітлення у православних ЗМІ, й зокрема у «Фомі», конфліктних питань, пов’язаних із Церквою. На що Володимир Легойда відповів, що журнал завжди був щирий зі своїм читачем. «Але розмова начистоту завжди була про найголовніше, — додав він. — Це була розмова про ті, так звані “прокляті” питання, що ними завжди мучиться людина і які геніально й пронизливо описав Достоєвський. Про сльозинку дитини, про те, що робити з несправедливістю… Ось це те, що дійсно є проблемою. Коли людина думає: от є Бог, але є й смерть, зло, несправедливість, діти страждають, батьки плачуть. Чому так? Розмова начистоту завжди буде про це. А є дріб’язкові питання… Я можу сказати як людина, яка закінчила інститут міжнародних відносин, яку готували до інформаційних воєн: є питання, які вкидаються, коли нема чого сказати по суті. Ми — за розмову по суті. Ми повністю готові тримати відповідь, як говорить Євангеліє, за кожне сказане слово».
Олег Карпенко

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.