ДЖЕРЕЛО, ЩО ЗЦІЛЮЄ ДУШУ І ТІЛО

Місто Бердянськ Запорізької області розташоване на березі Азовського моря. Це один із популярних курортів України. Сюди, де під дією сонячних променів вода і грязі у навколишніх лиманах набули цілющих властивостей, їдуть оздоровитися тисячі людей. 
Однією з особливостей Бердянська є те, що від міста в глиб моря більш як на 20 км тягнеться вузька ділянка суші. Називається вона — Бердянська коса. 
При в’їзді на унікальну місцевість десять років тому, у 2002-му, виріс красивий храм. Цей Дім Божий освячено в ім’я відомого у світі святого цілителя Пантелеймона. Настоятелем храму є протоієрей Євгеній Рябоконь. 
Отець Євгеній розповів нам, що коли ще храму не було, створена тут православна громада деякий час орендувала розташований на цій же території невеликий будиночок. Молилися в ньому. Одного разу діти, які гуляли неподалік, помітили, що серед піску з’явилося невелике джерело. Члени громади розцінили це як чудо Боже. Коли провели хімічний аналіз води, то виявилося, що вона має надзвичайні лікувальні властивості. Як діяти в цій ситуації? — постало питання перед отцем Євгенієм.
– «Був тоді світлої пам’яті один старець. Я йому розповів. А він каже: “Їдь і побудуй там купіль, нехай люди зцілюються”», — ділиться спогадами протоієрей Євгеній Рябоконь.  
Господь послав отцю Євгенію кількох благодійників, стараннями і з допомогою яких джерело було облагороджене. А над самим джерелом споруджено спеціальне приміщення — купальню. Вона має вигляд каплички. «Тепер ці люди, — розповідає отець Євгеній, — є парафіянами храму в ім’я святого Пантелеймона. І в цілюще джерело “окунаються”. Вода у джерелі холодна — від чотирьох до шести градусів». Сам отець Євгеній теж час від часу занурюється. Тому й відчуває себе молодим і енергійним. Він розповідає, що багато хто, особливо початківці, в купіль заходить з острахом. А виходить звідти окриленим і радісним. Разом із тим священик підкреслює, що вищим за Причастя Тіла і Крові Господніх немає нічого. 
«Люди, які з вірою приходять, ті й одержують зцілення. Хоча, — говорить отець Євгеній, — є чимало випадків, коли й невіруючі люди  одержують зцілення. Цим Господь показує нам Свої чудеса. Нерідко перше відвідання купелі стає першим кроком до Бога, до віри православної».
«Окуніться і ви», — запропонував мені отець Євгеній. 
Відверто кажучи, я не був готовим до занурення у хоч і лікувальне, та все ж дуже холодне джерело. Але… погодився. Разом з одним із парафіян, якого отець Євгеній попросив допомогти мені, заходимо до купальні. Складається вона з однієї, так би мовити, кімнати. Посередині приміщення розташоване, якщо так можна висловитися, невелике озерце. З меблів — лише вішалка для одягу і табуретка. Напарник звернув мою увагу на текст молитви великомученику і цілителю Пантелеймону, розміщеної у рамці на стіні. «Робіть як я!» — дружелюбно сказав мені мій новий товариш. Роздягнувшись і прочитавши молитву, я слідом за своїм досвідченим колегою, обережно, тримаючись за перила, ступаю на східці, що круто опускаються у воду. До дна джерела ведуть чотири чи п’ять сходинок. І стільки ж, з протилежного боку, — назад, угору. Кожен крок углиб — це своєрідне випробування міцності духу і тіла. Від холоду перехоплює подих, хочеться повернутися назад, до тепла, швидше витертися й загорнутися у м’який рушник. Та вольовим зусиллям і зі щирим проханням про Божу допомогу я продовжую свій шлях. 
І ось воно, дно. Глибина — по шию. Але ж це ще не все. Необхідно, як нагадує мені мій товариш, тричі, зі словами: «В ім’я Отця і Сина і Святого Духа», зануритися з головою — пірнути. Я бачив, як це переді мною робив він. 
З останніх сил стримуючи себе від бажання стрімголов вискочити з холоднючої води, намагаюся за прикладом свого товариша і собі повністю опуститися під воду. Цей момент виявився переломним. Моє попереднє бажання за кілька секунд зникло. Навпаки, захотілося побути у воді ще, не виходити з джерела. По тілу розлилося тепло, на душі стало легко й радісно. З води я виходив без поспіху, з душевним піднесенням та зі щирою вдячністю Господу за Його милість до мене. Від щирого серця прочитали подячну молитву великомученику і цілителю Пантелеймону. 
«Ну як?» — запитав мене отець Євгеній, коли я, задоволений відвіданням лікувального джерела, ви­йшов з купальні. Та він і без моїх слів бачив, що необхідного ефекту досягнуто. 
Біля отця Євгенія стояло кілька парафіян. Познайомилися. Один із них — Олександр — уже кілька років є духовним чадом отця Євгенія. Олександр любить разом із дружиною та їхніми трьома малолітніми дітьми приходити до храму, брати участь у богослужіннях. Любить і в джерело занурюватися. А одного разу стався з ним такий випадок. 
«У суботу на вечірній службі я з високою температурою стояв у храмі. Хотілося швидше піти додому. Батюшка підходить і каже: “Я тобі благословляю в купіль”. Думаю: “Як же я це все переживу?”. Але ж батюшка благословив. 
А послух є послух. Треба йти. У мене температура 38–39 градусів. Ламає всього. Йшов, неначе на ешафот. Раз занурився, другий, третій. Дивлюся, живий вийшов, — напівжартома розповідає Олександр. — Самопочуття моє покращилось, але не зовсім. Прийшов на недільну службу. Після служби я тільки до дверей, а батюшка: “Благословляю в купіль”. Ну, думаю, вчора не загинув, так сьогодні загину напевно. Я знову пішов. Занурився — й одужав». 
А староста громади храму в ім’я святого цілителя Пантелеймона у Бердянську Геннадій Скорик розповів про одне із чудес, що сталося під час будівництва храму. 
«Коли робітники встановлювали хрест на куполі храму (а це був лютий, холодно), знизу за ходом робіт спостерігали кілька бабусь. Спускаючись після завершення справи, робітники незадоволено, майже з обуренням говорили бабусям: “Що ви нам заважали, своїм співом не давали працювати?..”. Хоча пісня була, — кажуть, — гарна, красива. 
Дивляться: а хто ж це міг співати? Всього дві бабусі стоять… 
“Ні, ми чули хор”, — кажуть».
Настоятель храму протоієрей Євгеній Рябоконь їм пояснив: «Це вам Ангели співали. Ви ж хрест на храмі встановлювали».
Володимир Татаренко, 
ведучий 
радіопередачі «Благовіст»  
Національної 
радіокомпанії України

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.