ДВА ДНІ В ПОЧАЄВІ, АБО МОЛИТОВНА ЗУСТРІЧ НОВОГО РОКУ

У попередньому номері «Церковної православної газети» (див.: № 1 за 2012 р.) ми розповідали про молодіжний православний форум, що відбувся в Успенській Почаївській Лаврі. А сьогодні волонтери, які їздили до Почаєва, діляться із читачами своїми враженнями від поїздки та зустрічі.

«КИЇВСТАРИ»
Ніхто з нас, волонтерів з Києва, раніше не відвідував Почаїв узимку, та ще й напередодні Нового року, за декілька днів перед Святим Христовим Різдвом.
Ми приготувалися в дорогу і вранці виїхали з Києва. У Почаїв дісталися тільки о третій годині дня. Трохи опорядкувалися, і от більшість із нас стоїть на всеношній у Свято-Духовому монастирі.
У новорічну ніч за вікнами будинку ми побачили, як пішов перший сніг у році, що минає, та і, власне, настає. Вранці почаївська земля була вкрита білосніжною ковдрою, яка приємно хрумтіла під ногами.
Цього разу на молитовну зустріч Нового року в обитель з’їхалося близько 270 небайдужих православних молодих людей з 18 єпархій УПЦ. Тут ми мали можливість зустрітися й поспілкуватися не тільки одне з одним, а й із представниками інших молодіжних рухів з Росії, Білорусі, Молдови й навіть Словенії.
1 січня, у день пам’яті преподобного Амфілохія Почаївського, в Успенському соборі Святої Лаври Літургію служили 8 архіпастирів, які приїхали в обитель із різних куточків України. А після богослужіння на зустрічі з митрополитом Сергієм ми почули багато повчальних слів про віру, про служіння молоді в Церкві, про жагу до пізнання, чистоти й сповідництва в сучасних умовах життя. Після живого спілкування — спільна фотографія й невеликі подарунки-благословення. Мені дісталася закладка для книг з висловами преподобного Серафима Саровського: «Лише та доброчинність приносить плід Духа Святого, яка робиться заради Христа». А оскільки наш молодіжний з’їзд у Почаєві був присвячений обміну досвідом допомоги, яка надається заради Христа, я тихо подякувала батюшці Серафиму за його слова.
Один наш добрий знайомий, нині студент Почаївської духов­ної семінарії, відгукнувся на прохання й провів нам екскурсію по давній обителі, закінчивши її біля мощей преподобних Іова й Амфілохія Почаївських. По черзі «занурюючись» у печерку, де підносив свої молитви Богові преподобний Іов, кожен з нас просив святого його молитов і заступництва.
Через якийсь час ми поїхали відвідати друзів із Чернівецького братства, які цього року приїхали в Почаїв. Після знайомства ми вирушили на зустріч із протоієреєм Андрієм Царуком, відповідальним за роботу з молоддю у Радивилівському благочинні Рівненської єпархії, щоб поговорити з ним на тему «Молодість і сучасне життя».
Отець Андрій відповідав на записки учасників зібрання, а після цього координатори молодіжних братств із різних  країн розповідали про свою діяльність, ділилися досвідом, подаючи до уваги аудиторії власні проекти.
На виході з Лаври вдалося трохи поспілкуватися з небайдужою молоддю з Росії й Білорусі, які, побачивши нашу групу, жартома назвали нас «київстарами».
Дорогою назад заїхали в Рівне до старих знайомих — волонтерів дитячих будинків Наталі й Антона. Наталя до свого заміжжя разом з нашою молоддю відвідувала дитячий будинок у Гребінках, а зараз у неї на руках уже новий підростаючий волонтер — син Олександр.
Кількаденна поїздка пролетіла як одна мить: шлях в обитель, молитва, зустрічі, трапеза, бесіди, сон, благословення й дорога додому.
І нарешті — подяка за те, що вдалося з такою радістю провести ці дні, які раніше з року в рік я проводила за столом і на дивані перед телевізором.
Ольга Хоменко
РОСТИ ДУХОВНО
Поїздка пройшла прекрасно. Були на церковних службах, зустрічалися з юнаками і дівчатами, які також є волонтерами. Дивилися презентації волонтерських проектів з різних країн. Коли бачиш, як інші ставляться до справи, у самого з’являється величезне бажання діяти більш рішуче. Саме після таких зустрічей у душі загоряється якась іскорка.
Спочатку ми поселилися в орендованому будинку. Стояв він на горі під монастирем. Вельми вдячний нашій Ользі, яка домовилася про житло. Погода була просто казковою — справжнісінька тобі зима. Навіть сніжками можна було кидатися. 
Зустрічі проходили у приміщенні Почаївської семінарії. Почули багато розповідей про волонтерську роботу.
Крім спілкування, важливою частиною поїздки стало відвідування богослужінь, які тут дуже врочисті. Були й на службі у Свято-Духовому скиті — на всеношній. Отець Рафаїл, насельник монастиря, розповів нам непросту історію скиту.
Зустріч з Високопреосвященнішим владикою Сергієм, митрополитом Тернопільським і Кременецьким, нікого не залишила байдужим. Глибоко в серце запали слова, які він нам казав. Вони були сповнені і тривоги за наші молоді душі, і твердої впевненості у тому, що, якщо ми триматимемося віри, — нас ніщо не здолає. Владика звернув увагу на те, що треба всіма силами намагатися зберегти душевну чистоту, проти якої люто постає ворог роду людського. Зберегти цнотливість, проти спокус встояти — от наше завдання. Також він закликав не ставати рабами різних «електронних штучок», таких як комп’ютер, мобільник тощо. Ми завжди повинні пам’ятати, що не ми створені для них, а вони — для нас.
Увечері були в гостях у молоді з Чернівців. Були там і харків’яни. Проте більше все ж спілкувалися у своєму колі. Хоча ми не нудьгували, але, гадаю, було б краще, аби ми ближче познайомилися одне з одним.
Паломництво, спілкування, відпочинок — ось чим був наповнений наш час у цій поїздці. Настрій після всього чудовий. З’явилося величезне бажання працювати, рости й розвиватися, докладати усіх зусиль, щоб бути корисним близьким. Коли спілкуєшся в колі православних і бачиш хто, що і як робить, бачиш позитивні зрушення, то й самому хочеться докладати зусиль для блага близьких. Ці зустрічі й спілкування допомагають і сприяють нашому зростанню — духовному, інтелектуальному, професійному.
Якщо не хочемо тупцювати на місці, а прагнемо рухатися вперед, потрібно зустрічатися частіше.
Ігор Сичов 
ПЕРША ПОЇЗДКА
Це була моя перша поїздка до Почаєва. І те, що вона відбулася саме під Новий рік, я вважаю неспроста. Завдяки цій поїздці я зустрів свято не тільки у святому місці, але ще й у колі чудових людей, з якими я провів майже увесь рік, — серед волонтерів, які відвідують дитячі будинки. Думаю, що поїздка в обитель стала своєрідною фінішною рискою, що підбила підсумки моєї діяльності в минулому році, в якому в мене було як ніколи багато волонтерських поїздок всією Україною. І, гадаю, те, що остання моя поїздка в році була саме в духоносну лаврську обитель, — це справді добре і правильно.
Почаївська Лавра вразила мене своєю особливою духов­ною атмосферою. Найбільший храм, який я відвідував у своєму житті, відбиток ступні Божої Матері, всеношна у скиті під спів ченців монастиря, печера святого Іова й багато іншого. Було абсолютно очевидно, що два дні перебування в Лаврі — це занадто мало, щоб уповні відчути її душу.
Спілкування з однолітками було для мене однією із найбільш значущих складових подорожі.
Поїздка стала гарною нагодою поспілкуватися в неформальній обстановці, зустріти Новий рік у дружній компанії, а також вшанувати святині та почути духовні напутні слова.
Ярослав Яценко 
(волонтери молодіжного руху «Молодість небайдужа»)

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.