ДУША Й ТІЛО ПОВИННІ ТРУДИТИСЬ

Про спорт і віру православну

Община храму на честь мучеників Адріана і Наталії, що у мальовничому куточку Лісового масиву, відома віруючим столиці широкою місіонерською діяльністю й соціальною роботою. Духовенство та парафіяни опікуються товариством сліпих Деснянського району, при храмі діють благодійна їдальня й недільна школа із різноманітними гуртками.

А група хлопців, які несуть тут послух паламаря, налічує до 40 (!) осіб. На думку настоятеля протоієрея Романа Матюшенка, такий послух сприяє воцерковленню хлопчаків різного віку. Та не всі знають, що паламарі цього храму — активні спортсмени. Футбольна парафіяльна команда відома у Києві своїми успіхами на змаганнях різного рівня.
У березні цього року, з благословення Блаженнішого Митрополита Володимира, у Київській єпархії було створено відділ духовно-фізичного виховання молоді. Його керівник — протоієрей Роман Матюшенко. За дев’ять місяців відділ здійснив ряд цікавих проектів, відбулося багато змагань із різних видів спорту.
Церква і спорт, віра в Бога і фізична підготовка — наскільки сумісні ці поняття? На цю тему ми розмовляємо з отцем Романом.

— Завдання відділу, як і місії Православної Церкви в цілому, — проповідь і втілення євангельських істин у життя. А спорт для православних, вважаю, — ще один спосіб свідчення про Православ’я, нехай навіть і такий незвичайний. Особ­ливо це актуально для молодих людей, які шукають істину серед житейського моря.

 — Отче Романе, у Соціальній концепції Української Православної Церкви мова також іде про здоров’я особи й народу. Хотілося б нагадати про це нашим читачам.
 — У Соціальній концепції зазначено, що піклування про людське здоров’я — душевне й тілесне — споконвічна турбота Церкви. Проте підтримання фізичного здоров’я у відриві від здоров’я духовного, з православного погляду, не є безперечною цінністю. Господь Іісус Христос, проповідуючи словом і ділом, зціляв людей, піклуючись не тільки про їхнє тіло, але найбільше про душу, а врешті-решт — про цілісний склад особи. За словом Самого Спасителя, він зцілював усю людину (див.: Ін. 7: 23).

Тож для Церкви проблема здоров’я особи і народу не зовнішня, бо прямо співвідноситься з її посланництвом у світі, ушкодженому гріхом та недугами. Церква покликана у співпраці з державними структурами та зацікавленими громадськими колами брати участь у виробленні такого ставлення до охорони здоров’я нації, за якого кожна людина могла б здійснити своє право на духовне, фізичне, психічне здоров’я та соціальний добробут при максимальній тривалості життя…
Також Церква нагадує, що тілесне здоров’я не самодостатнє, оскільки є лише однією зі сторін цілісного людського буття. Для підтримання здоров’я особи й народу вельми важливі профілактичні заходи, створення реальних умов для занять фізичною культурою та спортом. Для спорту природним є змагання. Однак не можуть бути схвалені крайні ступені його комерціалізації, виникнення пов’язаного з ним культу гордині, руйнівні для здоров’я допінгові маніпуляції, а тим паче такі змагання, під час яких відбувається навмисне спричинення тяжких каліцтв.
 — Цікаво, а що на цю тему говорили святі отці? Адже фізична праця завжди була складовою частиною діяльності православних християн. Заняття спортом також дисциплінують людину, зміцнюють її тіло.
 — Наш єпархіальний відділ випустив невелику газету «Ілля Муромець»; про спортивне життя єпархії також розповідає і однойменний сайт, де висвітлюється наша робота. Епіграфом до газети ми взяли цитату з послання апостола Павла: хіба не знаєте, що ті, які біжать на змаганні, біжать усі, але один одержує нагороду? Так біжіть, щоб одержати. Усі подвижники стримуються від усього: ті для одержання вінця тлінного, а ми — нетлінного. І тому я біжу не так, як на непевне, б’юся не так, щоб тільки бити повітря; але приборкую і поневолюю тіло моє, щоб, проповідуючи іншим, самому не зостатися недостойним (1 Кор. 9: 24–27).
Апостол, перш за все, говорить про те, що й сам легко б міг утратити спасіння, якби зійшов зі шляху самозречення. І, щоб краще пояснити думку, він порівнює своє становище зі становищем людей, які брали участь у так званих «істмійських іграх». Ці ігри проводились у Коринфі кожні два роки, на кшталт давньогрецьких ігор (олімпійських, немейських), і включали в себе п’ять видів спорту: стрибки, метання диска, кулачні бої, біг і боротьбу. Під час свого дворічного перебування у Коринфі апостол Павел міг бачити ці змагання. У посланні він згадує біг і кулачні бої, порівнюючи цю боротьбу з духовним діянням. І ми цитуємо ці слова для того, щоб показати: головне в нашій роботі — не самі змагання, а заклик молоді до духовних звершень та духовної досконалості.
А ось що каже святитель Феофан Затворник: «Працюючи працюйте. Але і  здоров’я потрібно берегти. Здоров’я — це конячка. Заженеш — ні на чому їхати буде. Щодня треба бути годину на свіжому повітрі, мати сон достатній, їсти й менше можна, вина зовсім не торкатися; коли не пишеш, краще ходити по оселі, ніж сидіти. Можна додати до цього й тілесні вправи: пиляти, стругати, рубати — завдяки цьому можна стати недоступним для немочі та хвороб». Владика також нагадує про користь гімнастики, про такі фізичні навантаження, щоб працював кожен м’яз. Гімнастика особливо цінна для здоров’я, — підкреслює він у своєму листуванні з мирянами.
Святий Климент Олександрійський (ІІІ ст.) писав: «Корисніші для юнаків гімнастичні школи… Вони зміцнюють здоров’я молодих людей, пробуджують у них змагальність і честолюбство, спрямовані на розвиток не тільки тілесного, а й душевного здоров’я. І якщо заняттям віддаються без ухиляння від справ важливіших (спасіння душі), то це прекрасно й корисно».
Про необхідність зміцнення здоров’я говорили багато отців. При цьому дуже важливою є фізична праця. Але оскільки сучасна молодь, особливо в містах, практично позбавлена можливості фізично працювати, то фізкультура і спорт просто необхідні.

 — Отче Романе, Ви неодноразово акцентуєте увагу на місіонерській роботі відділу. У чому вона полягає?
 — Сама участь наших православних команд у змаганнях з учнями світських вузів і коледжів, військовослужбовцями, курсантами міліцейських навчальних закладів — це проповідь Євангелія. Зазвичай, після змагань влаштовується чаювання, молодь спілкується, обмінюється телефонами, дружить. Багато хто думає, що семінарист чи академіст, а тим паче — батюшка, навряд чи можуть з’явитися у спортивній формі на футбольному полі. А тут виходить, наприклад, збірна команда київських священиків… Або на парафії вивішують оголошення про набір у спортивні гуртки. Таким чином, усі бачать, що православні ведуть активний спосіб життя: займаються спортом, відвідують музеї, театри, концерти. Але при цьому віра в їхньому житті посідає провідне місце. Такі люди привертають до себе, що дуже сприяє воцерковленню молоді. Про це свідчить досвід нашої роботи.

 — Відділ духовно-фізичного виховання молоді своїм небесним покровителем обрав преподобного Іллю Муромця, його лик зображений і на вашій емблемі відділу. Чому?
 — Преподобний був богатирем як тілом, так і духом. До цього ідеалу ми закликаємо учасників наших змагань, а також і всіх читачів «Церковної православної газети».
Бесіду вів Сергій Герук

І футбол, і теніс…

5 листопада, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира та під патронатом Київського єпархіального відділу духовно-фізичного виховання молоді, відбувся матч-реванш із футболу між командами КДА і Православного центру прикладних мистецтв (ПЦПМ) імені преподобного Іоанна Дамаскіна (на території Покровського монастиря (Голосіївська пустинь) м. Києва).
Гра була напруженою, воротарі неодноразово рятували свої команди. Учні ПЦПМ ретельно підготувалися до змагання. Чисельність команди, а це 18 гравців, стала одним з дієвих чинників перемоги: футболісти часто виходили на заміни, роблячи темп гри стрімкішим.
А 26 листопада відбулася товариська гра з настільного тенісу між командами КДАіС і ПЦПМ. Зустріч пройшла у спортивному залі на території Голосіївської пустині. Традиційно вона розпочалася з молитви «Царю Небесний». На змаганнях був присутній директор ПЦПМ Сергій Сологуб, який побажав учасникам гри успіхів не лише у спорті, а й у духов­ному житті.

 

… І волейбол

12 листопада, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира та за підтримки Київського єпархіального відділу духовно-фізичного виховання молоді, відбувся товариський матч з волейболу між командами КДАіС та Київського міського медичного коледжу (КММК).
Нещодавно голова відділу духов­но-фізичного виховання молоді протоієрей Роман Матюшенко звернувся до директора коледжу Володимира Петровича В’юницького із пропозицією про співпрацю. В рамках цієї угоди відбувся відкритий урок за участю священика. Потім з’явилася ідея провести товариські матчі з міні-футболу та волейболу між студентами КДАіС і КММК.
Фото Людмили Ладік

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.