ДУХОВНА СПАДЩИНА СВЯТИТЕЛЯ ЛУКИ (ВОЙНО-ЯСЕНЕЦЬКОГО) ТА СОЦІАЛЬНО-ЕТИЧНІ ВИКЛИКИ СУЧАСНОСТІ

У Києво-Печерській Лаврі відбувся круглий стіл, присвячений 50‑й річниці від дня смерті видатного святителя-хірурга.
Чи можна у наш час повторити унікальний подвиг великого святого і геніального лікаря? Як використовувати безцінний досвід святителя Луки у сучасних процесах реформування медицини в Україні? Ці та інші запитання поставили перед собою учасники дискусії.
Круглий стіл «Духовна спадщина святителя Луки (Войно-Ясенецького) та соціально-етичні виклики сучасності», що відбувся 9 червня в конференц-залі Київської Митрополії на території Києво-Печерської Лаври, організували Синодальний відділ з благодійності та соціального служіння УПЦ та Національний медичний університет імені О. О. Богомольця.

Зустріч відкрив голова Синодального відділу архідиякон Сергій Косовський. Головна теза його виступу у тій чи іншій мірі потім повторювалася практично всіма учасниками круглого столу: «Святитель Лука поєднав у собі служіння лікаря і служіння пастиря Церкви, подавши, по суті, взірець єдиного служіння Богу і людині».
Ректор Національного медичного університету Віталій Москаленко нагадав учасникам основні віхи життєвого шляху святого, зазначивши, що святитель Лука Кримський свого часу закінчив медичний факультет Київського університету святого Володимира, який згодом став головним медичним вищим навчальним закладом України. Віталій Москаленко розповів, як нинішні студенти й викладачі високо шанують свого знаменитого випускника. Минулого року в Національному медичному університеті було урочисто відкрито навчальну аудиторію
№ 3 імені професора В. Ф. Войно-
Ясенецького. Крім того, на території ВНЗ встановлено меморіальну дошку пам’яті великого хірурга і архієпископа. Під час круглого столу було презентовано видання університету «Святитель Лука (Войно-Ясенецький). Дух, душа і тіло».
Наступним взяв слово голова комітету з біоетики та етичних питань при Священному синоді УПЦ єпископ Макарівський Іларій. «Перехрещення царин науки та богослов’я зараз стає дуже актуальним. І в цьому аспекті святитель Лука показує нам не просто можливість їхнього поєднання або взаємодії, а те, що цей синтез може стати цілісним світоглядом», — підкреслив владика.
Коли модератор заходу, співробітник Синодального відділу з благодійності та соціального служіння Геннадій Таранюк став зачитувати всі звання та регалії наступного промовця, директора Інституту гігієни праці АМН України академіка Юрія Кундєєва, той зауважив, що святитель Лука не любив, коли перераховували всілякі титули і звання. «Ми зібралися тут як його шанувальники і давайте обходитися без титулів», — запропонував він.
Юрій Кундєєв був гранично відвертим і закликав учасників дискусії поглянути на процеси, що відбуваються в сучасному суспільстві, через призму високих професійних і моральних якостей святителя Луки. «Наше суспільство безідейне. І ця безідейність відбивається і на медицині, — констатував академік. — Жодні реформи охорони здоров’я не приведуть до успіху, якщо медичні працівники думатимуть про свою зарплату, а не про пацієнта. Безкорисливість святителя Луки сьогодні, як на мене, абсолютно забута в медичному світі. А скажіть, будь ласка, яку заробітну плату потрібно встановити лікарю, щоб він мав совість, був моральним і не брав хабарі?»
Юрій Кундєєв також висловив думку, що захоплення новаторством у медицині не завжди приводить до добрих наслідків, вказавши на фармацевтичну агресію в сучасному світі.
Заступник директора Інституту соціології НАН України Микола Шульга спробував відповісти на запитання — чи залишається місце для моральності в сучасному житті? Він вказав основні суспільні тенденції: орієнтація на життєвий успіх, гедонізація і споживацьке ставлення до життя, зниження моральних вимог, публіцизація і карнавалізація, просторова мобільність і недовіра суспільним інститутам.
Микола Шульга звернув увагу на те, що суспільство поступово відходить від використання книжкової інформації і переходить на «екранне читання», яке, як правило, не залишає часу на обдумування. Згідно із соціологічними дослідженнями 10% українців щодня читають художню літературу, водночас 36% не читають її взагалі. Причому ці дані практично однакові в усіх вікових групах.
Голова Синодального відділу «Місія Церква і культура» ігуменя Серафима (Шевчик) розповіла про героїчне служіння лікарів, які безкорисливо допомагали стражденним під час Голодомору і Великої Вітчизняної війни.
Настоятель храму в ім’я святителя Луки (Войно-Ясенецького) протоієрей Андрій Ткачов вказав на те, що наслідувати святого і генія науки в одній особі дуже важко. «Медична робота висуває такі вимоги, які поглинають всю людину без остатку, — стверджує отець Андрій. — Священство таке ж за природою. Воно теж вимагає повної віддачі. Це дві абсолютно вимогливі сфери життя, які святитель Лука зумів поєднати». Звідси протоієрей Андрій робить висновок про наявність багатьох сфер суспільної діяльності, що чекають на священиків, які б могли поєднувати духовне та професійне служіння. Це, наприклад, та ж медицина, журналістика, наукова діяльність, гуманітарні професії. «Священик-лікар у нашому вимираючому селі — це скарб, — впевнений отець Андрій. — Тому не раз поставало питання, що добре було б підвищити віковий ценз кандидатів у священство. Й очікувати від них ще однієї вищої освіти».
Протоієрей Андрій Ткачов розповів «Церковній православній газеті», чому святителя Луку Кримського дуже шанують у Греції. «Це почалося зі зцілень, знамень і вказівок на те, щоб люди зверталися з молитвами до святого єпископа-лікаря. Крим сприймається греками як історична колонія, вони вважають його своїм півостровом. Греки і знайшли цього святого лікаря в Криму, отримуючи допомогу від безпліддя і найсерйозніших захворювань. Варто було запалити цю свічку — і від неї запалилися ще тисячі інших свічок. Греки з великою теплотою і вдячністю ставляться до святого Луки. Тут є якась таємниця, і вона полягає в любові та вдячності. Адже якщо люди, які поруч, не особливо люблять того, хто біля них знаходиться, в нашому разі — чудотворця і святого, то полюбить його той, хто знаходиться хоч і далеко, але буде сповнений вдячності. А святий допомагатиме тим, хто далеко живе, а не хто поруч. У Духові Святому він являється і православним німцям, і китайцям, і японцям. Як і за життя, він здійснює справжні операції, розмовляючи з людьми їхньою мовою. І це знак того, що святитель відає людські потреби і приходить туди, куди веде його Дух — допомагати людині, яка просить його про допомогу. Він вийшов за межі Помісної Церкви і є вселенським святим».

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.