ДУХОНОСНИЙ ПАСТИР. Святитель Геннадій, патріарх Константинопольський (день пам’яті — 13 вересня за н. ст. )

У другій половині V ст. у столиці Візантійської імперії, Константинополі, жив такий собі живописець, що наважився написати образ Іісуса Христа з рисами грецького язичницького божества Зевса. Однак Бог зневаженим не буває (Гал. 6: 7), і рука художника, який вчинив таке блюзнірство, заніміла і стала всихати. Вражений горем живописець звернувся по допомогу до Святої Церкви.

У цей час Константинопольську патріаршу кафедру посідав святитель Геннадій. Отримавши від нього слова повчання, живописець приніс покаяння і при всіх сповідав свій гріх патріарху. З цього часу хвороба відступила від святотатця, і з часом рука стала такою, як і раніше.

Патріарший престол святитель Геннадій посів 458 р., за правління святого благовірного імператора Лева Великого. Якось, в одній з нічних молитов Геннадія, Господь відкрив Своєму угоднику, що після його смерті на паству будуть сильні напади ворога. Відтоді й до кінця своїх днів праведник невпинно підносив молитви Спасителю про мир Церкви, щоб Господь зберіг її непереможеною силами пекла. Сучасники запам’ятали патріарха як людину незлобиву, лагідну, чисту в справах і намірах. Водночас святитель ревно відстоював чистоту православного віро­вчення і вимагав такого ж ставлення до справи свого служіння з боку підлеглого йому священства. Ті, хто хотів прийняти ієрейський сан, повинні були добре знати Святе Письмо й на пам’ять цитувати Псалтир. Геннадій скликав Помісний собор, де була засуджена єресь константинопольського священика Євтихія, який стверджував, що в Іісусі Христі була тільки одна природа — Божественна, тоді як тіло Спасителя було примарним і уявним. Також на Соборі було засуджено таке явище, як симонія, тобто набуття священицького сану за винагороду.
Служіння патріарха Геннадія закарбувалося в пам’яті нащадків будівництвом столичної церкви в ім’я святого пророка Іоанна Предтечі, а також одним дивовижним епізодом із життя святішого. У той час у храмі в ім’я святого мученика Єлевферія в Константинополі служив клірик Харисим. Своє життя він проводив у лінощах і нечистоті, крім цього він іноді займався розбоєм і чаклунством. Довгі вмовляння патріарха ні до чого не привели. Щоб напоумити негідного служителя, святитель розпорядився завдати йому кілька ударів. Однак цей вимушений захід впливу також не дав позитивного результату. Харисим продовжував попередній спосіб життя, спокушаючи нестійких у вірі парафіян. Тоді святитель Геннадій благословив одному зі своїх служителів прийти у храм грішного клірика і звернутися по допомогу до святого мученика Єлевферія, на честь якого була освячена церква. Звернувшись до мощей святого як до живої людини, посланець патріарха голосно промовив наболіле прохання владики: «Святий мучениче Єлевферію! Патріарх Геннадій сповіщає тобі через мене грішного, що клірик Харисим, який служить у твоєму храмі, чинить багато беззаконь та спокус, тому ти або виправ його, або відсічи його від Церкви». Наступного ранку Харисим був знайдений мертвим…
Саме під час патріаршого служіння святителя Геннадія римський сенатор Студій заснував знаменитий Студійський монастир. Від рук святого владики прийняв благодать священства преподобний Даниїл Стовпник, а преподобний Маркіан ніс у святішого послух економа. Із творінь патріарха до нас дійшли його тлумачення на книгу пророка Даниїла, а також «Окружне послання проти симонії», затверджене Собором 459 р. Після 13 років служіння на патріаршій кафедрі святитель Геннадій мирно спочив 471 р.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.