ДРУГИЙ ІОВ. Великомученик Євстафій, дружина його Феопістія та діти їхні Агапій і Феопіст (день пам’яті — 3 жовтня за н. ст.)

Ця історія сталася наприкінці І —  на початку ІІ ст. за часів процвітання Римської імперії. У період правління імператорів Тита, а потім Траяна святий великомученик Євстафій виявив себе як талановитий полководець. Тоді він був ще язичником і носив ім’я Плакида. Крім успіхів у ратній справі він відзначився тим, що допомагав усім, хто опинявся у скрутному становищі.

Якось під час полювання Плакида захопився гонитвою за оленем. Збігши на високе місце, звір зупинився. Наблизившись до нього, Плакида побачив між його рогами сяючий Хрест, а на ньому — розп’ятого Сина Божого. Незабаром мисливець почув голос: «Навіщо ти Мене переслідуєш, Плакидо?». «Хто Ти, Господи, Який говорить зі мною?» — у страху запитав Плакида. І почув у відповідь: «Я — Іісус Христос, Бог. Ти Мене, не знаючи, вшановуєш, бо твої добрі справи і щедрі милостині дійшли до Мене». Плакида вигукнув: «Господи, я вірую, що Ти — Бог Неба і землі, Творець усіх створінь. Молю Тебе, Господи, навчи мене, що мені робити». І знову пролунав Божественний голос: «Іди до священика християнського, прийми від нього Хрещення, і він наставить тебе на шлях спасіння». Здивований Плакида скерував свого коня до оселі повідомити рідним про те, що сталося. У відповідь дружина розповіла йому про незвичайне сновидіння, в якому їй було сказано про те, що вся їхня сім’я пізнає істинного Бога — Іісуса Христа. Після прийняття Хрещення і причастя Євстафій прийшов на те місце, де відбулося чудо спілкування з Богом, щоб подякувати Йому за милість. І знову праведник удостоївся чудесного одкровення Господа, Який повідав йому про майбутні випробування, подібні до тих, що їх зазнав Іов.
Незабаром у Євстафія виздихала вся худоба і померли слуги. Залишившись без засобів до існування, він узяв дружину Феопістію та двох синів Агапія і Феопіста й таємно залишив дім, щоб жити у смиренні й невідомості. Під час плавання по морю господар корабля вирішив заволодіти Феопістією і силоміць висадив Євстафія із синами на берег. У скорботі святий продовжив шлях. Щоб перейти через річку, він вирішив по черзі перенести синів убрід. Коли один із них стояв на березі, його раптово схопив лев. Повернувшись із погоні до другого сина, Євстафій виявив, що його поцупив вовк. Виливши своє горе у молитвах, праведник попрямував до найближчого селища Вадісс, щоб найнятися на роботу. П’ятнадцять років святий провів у працях, не відаючи, що його діти були врятовані місцевими пастухами й землеробами, і що дружина його мирно працює, залишившись незганьбленою, оскільки корабельник невдовзі захворів і помер у тяжких муках. Одного разу, працюючи в полі, праведник зустрів своїх друзів по службі, які розшукували його на прохання імператора Траяна. Вони не впізнали в ньому свого полководця і просили за винагороду допомогти їм. Євстафій не відкрив свого імені, але запросив друзів у дім господаря і нагодував їх. Під час бесіди воїни помітили на його шиї слід від глибокої рани і впізнали у співрозмовнику  друга. Святий погодився повернутися до Риму і стати воєначальником. Беручи новобранців на службу, він не впізнав серед них своїх синів, які були друзями і не знали, що вони брати. Під час походу солдати розбили намети в одному із селищ. За розмовою Агапій оповів Феопісту свою сумну історію про те, як утратив матір, а потім батька. Натомість Феопіст розповів свою — і так відкрилося, що вони рідні брати. Цю розмову почула їхня мати, оскільки намет знаходився поряд з її будинком. Не відкриваючись їм, вона звернулася до воєначальника з проханням залишитися в армії, щоб бути поруч зі своїми синами. Коли ж Феопістія розповідала свою історію, то Євстафій впізнав у ній свою дружину. Так родина знову возз’єдналася. Після закінчення війни Траян помер. Новий імператор Адріан вирішив відсвяткувати перемогу приношенням жертв ідолам. На подив правителя, Євстафія не виявилося серед присутніх. Коли його розшукали, він сповідав себе християнином. На суді імператора праведник підтвердив віру в Христа. Свої дні великомученик разом із дружиною та синами закінчив у вогні розпеченого мідного бика. Коли ж з’ясувалося, що тіла мучеників не були ушкоджені вогнем, а їхні обличчя випромінюють незвичайне світло, багато хто зі свідків чуда, що сталося, визнали Христа істинним Богом.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.