ДРУГ ПЕРВОВЕРХОВНИХ АПОСТОЛІВ. Преподобний Петро, царевич Ординський (Ростовський) (день пам’яті — 13 липня за н. ст.)

У 1257 р. на чолі Золотої Орди став хан Бергай. На той час на Русі вже склалася традиція, коли при кожному сходженні нового хана на престол до нього на уклін ішли руські князі. У цих делегаціях часто були і правлячі архієреї єпархій Руської Церкви. Так відбулася перша зустріч святителя Кирила, єпископа Ростовського, з ханом Бергаєм. 

Могутній правитель з повагою та ласкою прийняв архіпастиря і розпитував його про віру. Під час бесід святителя з ханом до них приєднався один із синів брата правителя. Татарський царевич дізнався про те, як трудами святого Леонтія в Ростовському краї було поширене вчення Христове і які чудеса тепер відбуваються біля його мощей. Юнак був вражений почутим і відчув безцільність у поклонінні сонцю, місяцю, зіркам та вогню. Того ж року царевич знову побачив в Орді святителя Кирила. Приводом для приїзду владики стала хвороба сина Бергая. 

Хан згадав про чудесні зцілення від мощей святого Леонтія і покликав Ростовського єпископа до себе в ставку. Помолившись і окропивши хворого отрока святою водою, владика зцілив його. Хан щедро обдарував єпископа і відпустив у Ростов. Ставши свідком чуда, царевич остаточно вирішив прийняти християнство. Юнак нікому не відкрив своїх намірів, зокрема й рідній матері, і таємно залишив Орду. Наздогнавши святителя, він зі сльозами благав його взяти із собою в Ростов. Владика Кирил прихистив царевича у своєму будинку. Юнак відвідував храм, спостерігав за богослужіннями і був у захваті від побаченого. Одного разу, коли, за словами літописця, в кафедральному храмі один крилас виконував піснеспіви церковнослов’янською мовою, а другий — грецькою, татарський царевич звернувся до святителя з проханням хрестити його. Аби не нашкодити цим фактом своєму народу, владика зволікав зі звершенням Таїнства. Лише після звістки про смерть хана Бергая, і коли, нарешті, перестали шукати його зниклого племінника, царевич був хрещений з ім’ям Петро. 
Праведник продовжував жити при домі єпископа, провадячи благочестиве життя. Так тривалося і за наступного Ростовського єпископа — святителя Ігнатія. Згодом Петро одружився зі знатною татаркою, яка мешкала в Ростові, став батьком численного сімейства. Час від часу він бавився соколиним полюванням на березі озера Неро. Одного разу царевич змушений був заночувати біля озера. Під час сну йому з’явилися святі апостоли Петро і Павел, які залишилися видимі й після його пробудження. Вони були вище людського зросту, і праведник злякався. 
Але апостоли підняли його і лагідно сказали: «Не бійся, друже Петре, ми послані до тебе Богом, в Якого ти увірував, і бажаємо, аби і тут, де заснув ти, створена була церква в наше ім’я…». Апостоли залишили два мішки — один із золотом, а другий зі сріблом. Петру було доручено обміняти їх на ікони — Богородиці з Передвічним Немовлям та святих — і передати їх Ростовському єпископу разом із велінням побудувати на озері храм. Цієї ж ночі апостоли Петро і Павел явилися святителю Ігнатію і наказали побудувати храм на їхню честь. 
Наляканий їхнім тоном, єпископ, вагаючись, пішов до князя, куди невдовзі з іконами прийшов і святий Петро. Вислухавши розповідь праведника, вони благоговійно вклонилися іконам і з хресною ходою перенесли їх на місце явлення апостолів. Незабаром берег озера Неро прикрасив новий храм. Після смерті дружини Петро прийняв чернецтво у заснованій при Петро-Павлівському храмі обителі й помер у глибокій старості в 1290 р. Всецерковне шанування пам’яті преподобного було встановлене 1547 р.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.