ДОТРИМУЮЧИСЬ ЗАПОВІДЕЙ ХРИСТА. Свята Нонна Назіанзька (день пам’яті — 18 серпня за н. ст.)

«Вона знала одне справжнє благородство — бути благочестивою і знати, звідки ми походимо й куди підемо; одне надійне й невід’ємне багатство — витрачати своє майно для Бога та для жебраків, особливо ж для збіднілих родичів». Так писав про свою матір, святу Нонну, один із отців Церкви IV ст. святитель Григорій Богослов. Ще з дитячих років праведниця була навчена основ християнської віри. Коли Нонна досягла віку для створення своєї сім’ї, її батьки подбали й про майбутнього її обранця.

Шлюб із Григорієм Аріанзьким, власником великих земельних ділянок у Аріанзькому й Назіанзькому округах, за земними мірками був дуже вдалим. Однак чоловік Нонни був язичником. Праведниці ця обставина приносила великі страждання, оскільки, за словами святителя Григорія, вона не могла «однією половиною бути в поєднанні з Богом, а другою частиною самої себе — залишатися у відчуженні від Бога. Навпаки, вона бажала, щоб до союзу плотського приєднався і союз духовний». Вдень та вночі праведниця благала Господа виконати її бажання, і молитву Нонни було почуто. Одного разу її чоловікові уві сні було дивне видіння: ніби він заспівав вірш Давида:  звеселився я тим, що сказали мені: ходімо до дому Господнього (Пс. 121: 1). Коли про це дізналася свята, то, зрадівши, витлумачила сон як Божий заклик звернутися до Нього та Його Церкви. 325 р. у місті Нікея проходив Перший Вселенський Собор. На одному із засідань Григорій визнав себе християнином і був висвячений у сан пресвітера, а через деякий час він прийняв архієрейський сан.
Розмірковуючи про чесноти своєї матері, Григорій Богослов писав: «Якщо одні з дружин вирізняються бережливістю, а інші благочестям, бо важко суміщати обидві риси, то вона перевершувала всіх тим та іншим, і в кожній досягла вершини досконалості, й обидві вміла поєднати в одній собі». Того ж дня, коли було звершено єпископську хіротонію Григорія, святу Нонну висвятили на дияконису. З якою ревністю праведниця виховувала дітей, тепер із такою ж ревністю вона стала робити справи милосердя, займатися благодійністю.
Останні роки життя святої Нонни принесли безліч приводів для смутку. 368 р. помер її молодший син Кесарей, молодий хлопець, який подавав блискучі надії. Наступного року померла дочка. Мужня стариця переносила ці події з покірністю волі Божій. 370 р. у житті праведної сім’ї відбулася важлива подія: чоловік Нонни, єпископ Григорій, брав участь у хіротонії святого Василія Великого на єпископа Кесарії Каппадокійської. Ніколи не скаржившись на здоров’я, Нонна була уражена хворобою, причому такою, що не піддавалася лікуванню. Одним із виявів недуги була повна відраза до будь-якої їжі. Стариця вже почала готуватися до переходу у вічні обителі, але любов і молитви сина затримали її ще на деякий час. І було Нонні явлення: вночі до неї за­йшов святитель Григорій із кошиком, наповненим найбілішими хлібами. Прочитавши над ними молитву й перехрестивши їх, як це було заведено у їхній сім’ї, він подав хліби матері. Рано-вранці наступного дня, як зазвичай, Григорій піднявся до матері, щоб поцікавитися її самопочуттям. За словами святителя, «вона нітрохи не зволікаючи і красномовно сказала: “Сам ти, любий сину, наситив мене і потім питаєш про моє здоров’я. Ти вельми добрий та щедрий!”. У той самий час служниці показували мені знаками, щоб я не суперечив, але прийняв слова її байдуже і відкриттям істини не засмучував її».
374 р. помер столітній старець-єпископ, батько Григорія. Після смерті чоловіка Нонна майже не виходила з храму і померла 18 серпня того ж року на молитві у церкві.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.