ДОПОМАГАЄШ СОБІ

Мої враження від поїздки до дитячої школи-інтернату не можу передати словами. Це подорож до паралельного світу, де незвична атмосфера й багато тепла…

Хоча тут інші умови життя, та все одно розумієш, що ці діти прагнуть уваги, любові, вони проник­ливі, вони тебе ніби сканують, і в них є чого повчитися. На занятті помітила, що їм хочеться працювати, попри те, що вихованцям подекуди бракувало уважності. Але їм так важливо показати те, що вони роблять, почути заохочувальні слова, аби продовжити зі ще більшим ентузіазмом. Та найбільше гріло душу, коли вони раділи, що у них виходить, а в деяких, здавалося, аж світилися очі. 
На жаль, заняття не було систематизованим: я постійно ходила від одного учня до іншого, координуючи процес виготовлення маленьких шедеврів і водночас побоюючись, що не встигну їх навчити. Сподіваюся, згодом зрозумію методику подання матеріалу та закріплення знань за короткий проміжок часу.
Приємно вразило, що діти запросили приїхати ще раз, обіймали на прощання.
Я дуже хочу повернутися. Ці шестеро діток, з якими я познайомилася, добрі й чуйні, кожен зі своїм характером. Думаю, в мене буде змога зрозуміти їх краще…
Волонтери кажуть, що, допомагаючи дітям, допомагаєш насамперед собі. Так і є.

Руслана Колюка, волонтери руху «Молодість не байдужа» при Синодальному відділі УПЦ
у справах молоді (Координатор поїздок до дитячих будинків Аліна Недашківська).

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.