ДОЛІ ЗАТВОРНИКІВ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ: Преподобний Афанасій та інші

Преподобний Ісаакій Затворник. Ікона середини XIX ст.

15 грудня вшановується пам’ять двох тезоіменитих затворників Києво-Печерської Лаври: преподобного Афанасія, який спочиває в Ближніх печерах, і преподобного Афанасія, який спочиває в Дальніх печерах. З першим із них пов’язують оповідь «Києво-Печерського Патерика» про найтриваліше зі згаданих цією книгою печерне затворництво. Це — гідний привід торкнутися теми лаврських затворів у цілому.

Мощі більшості святих, які спочивають у лаврських печерах, лежать у дерев’яних раках, що встановлені у поздовжніх нішах — аркосоліях. Іноді у відвідувачів виникає відчуття, що на початку історії Лаври, коли печери були житлом ченців, аркосолії служили лежанками для сну. Однак, порівнявши між собою старовинні зображення печер, ми виявимо, що аркосолії створювалися в період із середини XVII до середини XVIII ст. Крім аркосолій, у стінах печерних коридорів привертають увагу невеликі віконця. Біля більшості з них жевріють лампади та укріплено ікони. Часто ці віконця називають «затворами», маючи на увазі, що за ними приховано келії давніх затворників — місце спочинку подвижників, які мешкали в них. При цьому імена багатьох Печерських святих традиційно супроводжує предикат «Затворник». Нерідко можна почути розповідь, що коли до принесених та залишених у віконці затвору просфори й посудини з водою ніхто не торкався — це сприймалося як свідчення про кончину затворника, й віконце замуровувалося. Однак, як і у випадку з аркосоліями, звернення до історичних джерел розкриває більш насичену картину…

Коли перша лаврська братія налічувала вже понад десять осіб, її авва преподобний Антоній († 1073) усамітнився, викопавши окрему печеру. Цей епізод відображено у «Патерику» двічі (маємо на увазі рукописні редакції книги): у «Слові про початок Печерського монастиря», створеному на основі статті 1051 р. з літописної «Повісті минулих літ», і в «Житії преподобного Феодосія Печерського». Відзначимо, що в «Житії…» є деталь, відсутня в «Слові…» (і «Повісті…»): вирішивши усамітнитися, преподобний Антоній спочатку «зачинився в одній з печерних келій» і лише «потім… переселився звідти на другий пагорб, і викопав печеру». Таким чином, перша згадка про затвор у Лаврі пов’язана з її засновником.

Вікна «затвору» у печерах Лаври

Братія переселилася з печер на поверхню, та її ігумен преподоб­ний Феодосій († 1074) продов­жував приділяти час печерному подвигу: щорічно, час із вечора Прощеної неділі до вечора п’ятниці напередодні Лазаревої суботи, він проводив у підземному затворі. У «Житії…» також говориться, що іноді подвижник робив свій затвор суворішим — у ніч на понеділок таємно йшов із першої монастирської печери в іншу, відому лише йому та розташовану поблизу одного із сільських угідь Лаври; а в ніч на п’ятницю перед Лазаревою суботою так само непомітно повертався в лаврську печеру, щоб, виходячи звідти до братії, приховати факт пустельництва. «Житіє…» містить і докладний опис боротьби подвижника з бісівськими залякуваннями у дні затвору. Згадка про те, що ігумен наземної Лаври преподобний Феодосій проводив Великий піст у монастирській печері, є і в «Повісті минулих літ» (стаття 1074 р.), але вона не увійшла до «Патерика». Цікаві, однак, відмінності літописної оповіді від «Житія…»: про другу печеру нічого не повідомляється, зате є подробиці про першу: «Взявши трохи хліба… зачиняв печерні двері, й засипав їх землею, й ні з ким не спілкувався. Якщо було вкрай необхідно, він відповідав через маленьке віконце в суботу або неділю».

Далі читайте у друкованому вигляді № 22 (368) листопад 2014 с. 16

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.