«ДОБРИМ ПОДВИГОМ ПОДВИЗАВШИСЬ…». Преподобний Савватій Соловецький. (день пам’яті — 10 жовтня за н. ст.)

Він виділявся смиренною любов’ю до братії та подвижницьким життям, за що користувався великою повагою з боку ченців обителі. Преподобний Савватій Соловецький почав подвизатися в Кирило-Білоєзерському монастирі в 1396 р. Праведник тривалий час ніс різні послухи, проте із часом став тяготитися мирською славою і вирішив залишити рідний монастир.

Переселившись на Валаам, старець і там не зна­йшов собі спокою, стикнувшись із тим самим, чого намагався уникнути на колишньому місці служіння. Вирішивши піти, преподобний не зміг отримати на це благословення ігумена, який не хотів розлучатися з уславленим подвижником. Савватій залишив обитель лише після того, як отримав указання з неба.

Праведник вирушив до берегів Білого моря, щоб потім відплисти на безлюдний Соловецький острів. Деякий час святий жив біля моря в каплиці, що стояла поблизу гирла річки Виги, в містечку Сороки. Тут він зустрівся із преподобним Германом, який розділив бажання старця піти на Соловки, попри суворі життєві умови на острові. На старому човні праведники вирядилися в плавання, що тривало три дні. Біля Секирної гори преподобні спорудили хрест і збудували келії.
Незабаром ворог роду людського почав спокушати ченців. На Соловки перебрався місцевий рибалка з дружиною, оселившись неподалік від келій Савватія й Германа. Але Господь не допустив їм утвердитися на острові. Одного разу дружині рибалки явилися два світлоликі Ангели й висікли її прутами. Потому прибульці залишили Соловки.

Тоді, коли преподобний Герман знаходився далеко від острова, Савватій відчув швидке наближення смерті. Праведник просив Господа не позбавляти його можливості причаститися Святих Христових Таїн перед смертю. За два дні преподобний доплив до материка, де за декілька кілометрів від ріки Виги зустрів ігумена Нафанаїла, який ішов до селища причащати вмираючого селянина. Вислухавши Савватія, ігумен причастив старця. Попрощавшись, вони домовилися зустрітися в храмі на річці Визі.

Прийшовши до церкви на Визі, преподобний Савватій подякував Господу за виконання його бажання і оселився в келії при храмі. Готуючись відійти у вічні обителі, старець прийняв купця на ім’я Іоанн, який перебував у тих місцях проїздом. Отримавши настанови та благословення, він на подяку запропонував святому частину своїх грошових коштів, проте отримав відмову. Купець вельми засмутився таким вчинком подвижника і хотів був покинути острів, але Савватій запропонував йому залишитися до ранку, пообіцявши легкість подальшого шляху. Іоанн не послухався преподобного і почав збиратися в дорогу, але раптово стався землетрус, а потім на морі здійнялася буря. Купець злякався і залишився при храмі до ранку. Увійшовши наступного дня до келії подвижника, він уже не застав преподобного живим. Незабаром у храм ввійшов ігумен Нифонт, який допоміг Іоанну поховати Савватія. Це сталося 10 жовтня 1435 р.
Нині мощі преподобного Савватія покояться в Соловецькому монастирі, у церкві в ім’я святителя Филипа (в літні місяці святиню переносять до Спасо-Преображенського собору).

Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.