Доблесний захисник правди. Благовірний князь Мстислав Хоробрий, у святому Хрещенні Георгій, Новгородський (день пам’яті — 27 червня за н. cт.)

Коли виникали непорозуміння між руськими князями, він завжди підтримував тих, на чиєму боці була правота, вступався за слабкого супроти сильного, не рахуючись з силою ворога. За виявлену мужність у битвах і за особ­ливе благородство характеру святий благовірний князь Мстислав, син Смоленського князя Ростислава, заслужив у сучасників ім’я Хороброго, яке зберег­лося у віках. За словами літописця, «щедро роздавав він милостиню, допомагав обителям. Був хоробрим і відважним; він волів померти за землю Руську… Він не збирав ні золота, ні срібла, а роздавав то дружині своїй, то церквам за свою душу».

Святий князь брав участь у багатьох битвах свого часу, особливо прославившись у звитяжній битві з половцями 1168 р. А коли великий князь Володимирський Андрій Боголюбський захотів відібрати в його рідного брата Романа Київ, вступився за нього. Оволодівши містом, Мстислав віддав його другому брату — Рюрику. А послу князя Андрія передав такі слова: «Досі ми поважали тебе як батька, але, коли ти говориш з нами як зі слугами і з людьми простими, йдемо на суд Божий». П’яти­десятитисячна армія Володимирського князя вийшла в похід на Київ. Розуміючи, що таким силам їм не протистояти, Ростиславичі залишили місто. Дружина Мстислава зайняла невелике містечко Вишгород. Його укріплення були настільки слабкі, що, здавалося, їх можна було розібрати руками, але у нападників не було між собою згоди. Мстислав щодня здійснював успішні вилазки проти ворога. А коли на допомогу прийшли волинські полки Луцького князя Ярослава, то обложники пустилися тікати. Бачачи, що відбувається, Мстислав не вірив своїм очам. Прославивши небесних покровителів міста Вишгорода, святих князів Бориса і Гліба, він став переслідувати ворога.
Князь Мстислав не величався своєю перемогою. Він примирився з князем Андрієм і випросив Київ для брата Романа. Останній залишив у Смоленську молодого сина. Однак смоляни повстали проти нього і запропонували князювання Мстиславу. Той погодився. Тим часом Святослав Чернігівський вигнав Романа з Києва. Тоді Мстислав повернув Смоленськ братові. «Бережи його, — сказав він Роману, — я брав тільки для того, щоб зберегти тобі».
Через якийсь час Новгородське віче запропонувало Мстиславу прийняти княжіння. Далекий від усілякого честолюбства, праведник вирішив задовольнятися тим, що мав, і не дав згоди: «Не піду від братів і від своєї вотчини». «А ми хіба не твоя вотчина?» — заперечили новгородські посли і вблагали його прийти до них. Невдовзі постала потреба виявити Мстиславу свою військову доблесть. Зібравши 20 тисяч воїнів, він вийшов у похід проти естонців, які грабували прикордонні області. Повертаючись з перемогою, він раптово захворів. Відчуваючи наближення смерті, 27 червня 1180 р. князь причастився Христових Таїн і того ж дня помер. Святий князь Мстислав був похований у Софійському соборі Новгорода.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.