До і після Чорнобиля

Щоразу, згадуючи Чорнобиль, жур­налісти ведуть відлік його історії від тієї страшної ночі 26 квітня 1986 р., коли «мирний атом прийшов у кожен дім»…

Сама історія Полісся нараховує багато століть.
Восени 1193 р. київський князь полював біля Чорнобиля, що й зафіксовано в літописі: «Князь Вишгородський і Туровський Ростислав — син великого князя київського Рюрика їхав з ловом від Чорнобиля до Торцийського». Це означає, що понад 800 років тому Чорнобиль уже існував як населений пункт.
«Але ж люди, — пише, приміром, етнограф Данило Кулиняк, — жили тут задовго до першої згадки в літописі».

І це так. Історик Лаврентій Похилевич у «Сказанні про населені місцевості Київської губернії», виданому в 1864 р., повідомляв: «За дві версти від містечка Чорнобиль на північ на горі над річкою Прип’ять розташований Стрежев, де збереглися залишки якоїсь стародавньої кам’яної споруди. З історії відомо, що Мстислав Володимирович Мономах у 1127 р. послав братів своїх проти кривичів чотирма дорогами. Всеволоду наказано було йти зі своїми полками через Стрежев до міста Борисова».
Пізніше ця місцевість стала Чорнобилем, а, отже, літописний Стрежев, згаданий у літописі на 65 років раніше, можна ототожнити з сумнозвісним нині містечком над Прип’яттю. Тож не буде помилкою назвати Чорнобиль містом з тисячолітньою історією. Про це свідчать древні кургани, городища та інші пам’ятки археології. Тут було знайдено скарб срібних давньоримських монет часів Антонінів.
У XIII ст. там, де Прип’ять впадає в Дніпро, об’єднане військо литовців і русичів завдало поразки татарам на чолі з воєводою хана Батия Кайданом, які прийшли за даниною. Сам Кайдан ледь врятувався — це була перша перемога підневільної Русі над монголо-татарами. Пізніше тут утворилося Чорнобильське староство Литовського князівства. Вже у XVIII ст. сюди переселилася велика громада старообрядців-розкольників із Стародуб’я.
(Дивним чином назву містечка Чорнобиль згадано в історії Франції. У період Якобінської диктатури уродженка Чорнобиля 26-річна полька Розалія Любомирська-Ходкевич 30 червня 1794 р. була гільйотинована в Парижі за вироком революційного трибуналу, що звинуватив її у зв’язках з Марією-Антуанеттою та іншими членами королівської родини.)
У середині XIX ст. у Чорнобилі проживали 3683 єврея, 2160 православних, 566 розкольників і 84 римо-католика. Тут було п’ять синагог, три православні церкви та костел.
Нині в самому м. Чорнобилі діє Свято-Іллінський храм — пам’ятка історії та архітектури XIX ст. Кілька разів на рік, на великі православні свята, тут звершуються богослужіння для нинішніх мешканців зони відчуження ЧАЕС — «самоселів», а по суті — корінних жителів постраждалої території, які захотіли залишитися на рідній землі; ліквідаторів наслідків аварії; працівників Чорнобильської атомної станції… У зоні відчуження є ще чотири церкви, богослужіння в яких не проводяться.
Колишні жителі зони не вберегли унікальний храм, що стояв у с. Товстий Ліс за якийсь десяток кілометрів від атомної станції. Саме селище було знамените завдяки визначній пам’ятці українського дерев’яного зодчества — церкві на честь Воскресіння Христового. Храм було збудовано у стилі українського бароко 1760 р. на місці розібраного, більш древнього. Після евакуації населення мародери безжально розграбували храм — практично нічого, крім розписів на стінах, які неможливо вкрасти, в ньому не залишилося. Наприкінці квітня 1996 р. будівля згоріла разом з частиною стародавнього села, відомого ще з XVI ст. Так його колишні жителі «ознаменували» свій черговий приїзд на «гробки» під час великодніх свят…

Олександр Анісімов

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.