ДО ЧОГО НЕБАЙДУЖА МОЛОДІСТЬ?

Наприкінці квітня десять волонтерів Братства преподобного Іони Київського, які відвідують дитячі будинки, побували в обласному центрі Волинської області — у м. Луцьку.
Мета візиту — знайомство з представниками місцевого молодіжного братства преподобного Николи Святоші, князя Луцького, та їхньою волонтерською діяльністю, обмін досвідом у сфері організації та проведення соціальної роботи, а також встановлення дружніх зв’язків для співпраці у цій сфері.

Час об’єднуватися
Варто відзначити, що такий захід проводиться не вперше. Київські волонтери вже побували у Чернівецькій та Львівській областях і надалі планують продовжувати подібні поїздки, необхідні для об’єднання православної молоді з різних регіонів України. Священики також активно підтримують зазначену ідею та сприяють її реалізації. На підтвердження цих слів доречно розповісти про зустріч членів київського та луцького братств з митрополитом Луцьким і Волинським Нифонтом.
Після пізньої Літургії у Покровському храмі, пообідавши, ми з нетерпінням чекали на архієрея. Ось нарешті з’явився митрополит і запросив нас до своєї резиденції. З ледь помітним хвилюванням всі зайшли до невеликої простої, але зі смаком облаштованої кімнати з різноманітними іконами. За столом напроти митрополита розмістилися по два представники від луцького та київського братства.
Аліна Недашківська та Ірина Молчанова — координатори поїздок до дитячих будинків та у будинок малятка від Іонинського монастиря — розповіли про мету зустрічі, а також про основні напрями діяльності волонтерського руху «Молодість небайдужа». Митрополит Нифонт відразу поставив несподіване запитання: «Молодь небайдужа до чого, до наркотиків?». Відповідь не забарилася: «Небайдужа до чужого горя, болю, страждань, самотності». Владика розповів про проблеми та перешкоди, що стають на заваді ефективної організації соціальної роботи у єпархії. Головні з них — відсутність достатніх коштів та приміщень. Все тримається на самовідданості та ентузіазмі близько двох десятків добровольців, які впродовж восьми років без серйозної сторонньої підтримки їздять до дитячих будинків, дитячої психіатричної лікарні, допомагають людям похилого віку тощо. Один із способів покращення такої ситуації — ознайомлення парафіян місцевих храмів і простих громадян з волонтерською діяльністю шляхом встановлення у церквах інформаційних стендів, видання і розповсюдження брошур, створення відповідного сайта. Це допоможе привернути увагу православної молоді до волонтерства.
Коли обличчя сяють
Підводячи підсумки зустрічі, митрополит Нифонт подякував за візит і зазначив, що сприятиме участі луцьких добровольців у всеукраїнській зустрічі волонтерів, яку незабаром планують провести в Києві. А на прощання владика подарував гостям привезені з Єрусалима хрестики та іконки.
Після цього волонтери мали змогу поспілкуватися в неформальній обстановці за чашкою чаю та обговорити актуальні питання, що виникли після спільної поїздки до дитячої психіатричної лікарні та дитячого будинку. Там ми разом з дітками робили аплікації з крупи та паперу на пасхальну тематику, оригамі, плакат з побажаннями на кольорових долоньках, проводили «солодкий» конкурс на кращу картину із сухофруктів, насіння, цукерок і шоколаду, викладену на вафельному листі. Такі заходи були дещо незвичними як для вихованців дитячих закладів, так і для луцьких волонтерів, проте всі працювали старанно і з захопленням. Як приємно, коли маленькі обличчя сяють від радості, задоволення і численних посмішок. А особливо коли діти просять: «Приїжджайте ще!».
Крім того, за ці два вихідні дні ми встигли ще й активно відпочити. Під час екскурсії по державному заповіднику «Старий Луцьк» дізналися про історію міста, відвідали Верхній замок (XIV ст., його ще називають замок Любарта), навіть побували в гостях у відомого місцевого скульптора. Слід згадати і про Волинську духовну семінарію, де нас гостинно приймали і пригощали смачними пісними стравами.
Холодний дощ, град, пронизливий вітер не змогли зіпсувати гарного настрою, адже нас захищали душевне тепло, щирість і турбота нових луцьких друзів. Хочеться висловити їм величезну вдячність за самовідданість, терплячість, теплий прийом. Луцькі волонтери зробили все для того, щоб ми почувалися як удома, створили веселу дружню атмосферу. Вони продумали кожен крок, кожну деталь — від першої зустрічі на пероні (з хлібом-сіллю на вишитому рушникові) до незвичайних подарунків на прощання, вже не кажучи про смачну їжу та комфортний відпочинок. Незважаючи на те, що ми бачилися вперше, здавалося, що дружимо вже багато років.
Безперечно, такі поїздки надзвичайно важливі для об’єднання православної молоді, для взаємної підтримки у здійсненні волонтерської роботи та вирішенні численних проблем. І наш візит до Луцька — достовірне цьому підтвердження!

Інна Уманець

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.