ДИВНИЙ БОЖИЙ УГОДНИК. Святий праведний Лаврентій, Христа заради юродивий, Калузький чудотворець (день пам’яті — 23 серпня за н. ст.)

На початку XVI ст. на вулицях російського міста Калуги можна було зустріти незвичайного чоловіка: і взимку, і влітку він ходив босоніж, одягав на себе тільки довгу сорочку, а в сильний мороз — овечий кожух. Це був святий праведний Лаврентій, Христа заради юродивий, Калузький чудотворець. Він прославив Господа своїми подвигами у ті часи, коли Калуга стала центром нового самостійного князівства, правителем якого у 1505 р. став син великого князя Івана ІІІ Симеон.

Нам відомо, що Лаврентій походив з боярського роду Хитрових. Можливо, саме тому святий не тільки знайшов притулок у княжому будинку, але й особисто спілкувався з Калузьким правителем. Проте частіше, ніж у княжих палатах, його можна було побачити за півверсти від міста на вершині гори, вкритої густим лісом, де самотньо стояв храм на честь Різдва Христового. Там, на церковній паперті, у нічних молитвах святий говорив з Богом.
Щоб його подвиг не був помітний людям, поряд із храмом блаженний збудував келію, з якої викопав підземний хід до церкви. Таким чином він міг чути церковну службу і, ніким не побачений, із сльозами молитися і робити поклони. Помер блаженний Лаврентій влітку 1518 р. На місці його подвигів згодом, можливо ще князем Симеоном, була влаштована чернеча обитель. Мощі святого були покладені біля лівого криласу храму на честь Різдва Христового під спудом. Вже у 1565 р. було розповсюджене шанування святого. Так, цар Іван Грозний в одній зі своїх грамот монастирю писав: «Монастир Різдва Христового, де лежить Лаврентій Христа заради юродивий». А через сто років царівна Татіана Михайлівна підписала подароване монастирю Євангеліє, де прямо назвала Лаврентія преподобним і чудотворцем. Праведник був настільки великий перед Богом, що за життя ще прославився даром чудотворення. Найвідоміше з них сталося у 1512 р., під час татарської навали. Князь Симеон вийшов із дружиною на бій з ворогом. Тим часом блаженний Лаврентій перебував у його домі. Раптом він скрикнув гучно: «Дайте мені гостру сокиру, пси напали на князя Симеона, треба оборонити його від псів». Схопивши сокиру, праведник пішов.
У цей момент правитель опинився у скрутному становищі: противник оточив князя, який оборонявся на одному з кораблів. Несподівано юродивий, який раптом з’явився поруч, почав підбадьорювати воїнів Симеона словами: «Не бійтеся». Одразу ситуація змінилася, у битві настав перелом, і ворог був розбитий. Преподобний же знову з’явився в будинку князя і, юродствуючи, шумів: «Оборонив князя від псів». Повернувшись з походу, Симеон розповів про цей дивний випадок усім, хто не був його свідком, дякуючи Господу за перемогу. Не випадково в іконописній традиції Лаврентія прийнято зображати із сокирою, насадженою на довге топорище.
Рятуючи місто Калугу за життя, преподобний не залишив його без свого заступництва і після смерті. Особливо калужани дякували праведнику за допомогу під час навали Наполеона. Так, у Калузьких краях під Малоярославцем у жовтні 1812 р. відбулася одна з вирішальних битв, яка змусила ворога тікати з Москви обезлюдненою Смоленською дорогою. На місці битви було встановлено пам’ятник, на якому було написано, що Калузька земля поклала «край наступу і початок відступу й загибелі ворога».
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.