ЧУДЕСНЕ ПРОБУДЖЕННЯ. Сім святих Ефеських отроків: Максиміліан, Іамвліх, Мартиніан, Іоанн, Діонисій, Єксакустодіан (Костянтин) і Антонін (день пам’яті — 17 серпня за н. ст.)

Римський імператор Декій (249–251 рр.) розпочав чергове гоніння на Церкву Христову. Прибувши в м. Ефес (Мала Азія), він наказав його жителям принести жертви ідолам. Однак не всі підкорилися правителю. Серед таких опинилися і сім юнаків, один з яких на ім’я Максиміліан був сином правителя Ефеса, а шість його друзів — Іамвліх, Мартиніан, Іоанн, Діонисій, Єксакустодіан (Костянтин) та Антонін — вихідцями з аристократичних сімей.
На той час усі вони перебували на військовій службі. Сповідавши себе християнами, юнаки були позбавлені військових відзнак. Імператор вирішив дати їм час подумати, повернувши в рідні сім’ї на період ведення військової кампанії, після якої обіцяв повернутися. Юнаки ж сховалися в печері гори Охлон недалеко від міста, проводячи час у молитві й готуючись до мук. Наймолодшим із них був Іамвліх. Він одягався в жебрацьке лахміття і ходив на міський ринок по хліб. Коли він укотре прийшов до міста, то дізнався, що Декій уже повернувся і їх шукають. Юнаки знову постали перед судом імператора. Отримавши відмову принести жертви ідолам, правитель засудив їх на смерть через замурування в печері, де вони жили увесь цей час. Серед вельмож, які брали участь у страті, було двоє таємних християн. Між кладкою вони поклали запечатану скриньку, де були дві олов’яні дощечки з переліком імен страчених, а також з описом обставин їхньої смерті.

За часів правління імператора Феодосія ІІ Молодшого (402–450 рр.) набула поширення єресь, що заперечує віровчення про воскресіння мертвих. Тоді ж власник ділянки, де знаходилася гора Охлон, взявся за будівельні роботи і наказав робітникам розібрати вхід до печери на будматеріали. Під час робіт отроки прокинулися від сну, яким спали півтора століття, не підозрюючи, що минуло стільки часу. Як завжди, вони послали Іамвліха по хліб у місто, щоб підкріпитися перед майбутніми муками. Підійшовши до Ефеса, юнак був приголомшений зображенням хреста на міських воротах. Коли ж він почув вільне згадування імені Господа Іісуса Христа, то навіть засумнівався, чи прийшов у своє місто. На ринку Іамвліха затримали, оскільки той розплатився за хліб монетою часів правління імператора Декія і був запідозрений у приховуванні скарбу. Опинившись перед правителем, юнак, нічого не розуміючи, почав відповідати на запитання. Свідком цієї незвичайної розмови став місцевий єпископ, який зрозумів, що таким чином Господь відкриває їм якусь таємницю. Незабаром велика група городян на чолі з єпископом прийшла до печери. Біля входу було виявлено запечатану скриньку з описом усього, що сталося. Увійшовши до печери й побачивши в ній живих отроків, усі зраділи і зрозуміли, що Господь через пробудження їх від довгого сну відкриває Церкві таємницю воскресіння мертвих. Про такий незвичайний випадок стало відомо імператорові Феодосію, і він особисто прибув в Ефес, щоб поспілкуватися з юнаками. Після розмови з правителем юнаки на очах у всіх схилили голови на землю і знову заснули, цього разу — до загального воскресіння. Феодосій вирішив помістити тіло кожного отрока в золотий ковчег. Однак після явлення йому вночі угодників Божих залишив їх у печері на землі, як вони того і просили.
Про цих отроків згадує у своєму «Ходінні» у Святу Землю руський ігумен Даниїл (початок XII ст.). Відвідавши Ефес, він записав у своїй книзі: «И ту есть пещера, идеже лежат телеса 7-ми отрок, иже спали 300 и 60 лет; при Декии цари успоша, а при Феодосии цари явишася».
Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.