ЧУДЕСА СВОЇМИ РУКАМИ

Світ навколо нас постійно змінюється. Час технологій диктує свої правила та ритм. Однак справжні цінності, ніби проміння сонця, пробиваються через товщу холодного сьогодення. Адже саме добро, співчуття, милосердя, душевне тепло, допомога іншим — ось що по-справжньому перетворює все навколо. Поряд із нами безліч людей, таких неповторних і різних. Деякі з них стали заручниками складних життєвих обставин чи хвороб. І, піклуючись про них, творячи добрі справи, ми робимо світ кращим, світлішим. Тому не слід забувати й про маленькі чудеса: добре слово, посмішку, підтримку, заохочення. Моя остання поїздка у школу-інтернат по-новому відкрила важливість лагідного слова для її вихованців.


Отже, черговий візит до дитячого будинку. Того дня волонтерів зібралося багато. Поїздка, як завжди, минула в приємному спілкуванні. Разом з іншою дівчиною-волонтером пішли на заняття до четвертокласників. Діток було шестеро. Завдання підготували незвичні, тож наші менші друзі брали активну участь. За кожну правильну відповідь учні вибирали собі одну з невеликих різнокольорових геометричних фігур, вирізаних із картону. Вже на цьому етапі діти радували нас, згадуючи рідкісні терміни. Вихованці захоп­лено розповідали, було видно, що їм цікаво відкривати щось нове. На жаль, не в усіх виходило швидко думати чи орієнтуватися, тому ми постійно їх підтримували, ставили навідні запитання. Знову переконалися, наскільки важливо для діток, щоб у них по-справж­ньому вірили, що вони розумні й у них все вийде. Пояснюючи дитині, що вона здібна, талановита, бачиш, що її погляд пом’якшується, смуток відступає. Так, усі вони хочуть бути потрібними…
На другому етапі треба було із зібраних фігурок придумати картинку на тему «весна», а потім наклеїти композицію на білий аркуш паперу. Завдання не з легким, та все ж наші непосиди зацікавилися і почали творити. Дехто просто зобразив дерево, хмарку, квітку. Деякі діти виявили більше фантазії: наприклад, дівчинка скомпонувала автомобіль і поряд гараж; у хлопчика вийшли літаючі яблука, а інший здивував незвичайним птахом. Здавалося б, дрібниці, але ці завдання показують, що кожна дитина має тендітну душу, своє бачення, просто треба допомагати їй на шляху відкриття в собі доброго й красивого. І коли наші вихованці вкладали своє терпіння, увагу, думали, як краще зробити, чули нашу підтримку та заохочення — вони розцвітали. Учнів було небагато, тож ми могли приділити більше уваги кожному, пояснити детальніше.
Робити щось хороше для людей — правильно й необхідно, так ми навчаємося розуміти інших, шукати шляхи вирішення певних завдань і боремося зі своїм егоїзмом. На душі стає легко від того, що ти можеш бути комусь корисним. Усвідомлюєш, що ти — знаряддя в Божих руках, через тебе Він являє Свою любов до людей. Хочеться побажати всім відкривати для себе багатогранність людських душ, наповнювати їх теплом і ласкою. Віддаючи частинку себе, ми знаходимо набагато більше.
Головне розпочати, не боятися, не сумніватися, а просто знати — навколо так багато людей, яким необхідна допомога, підтримка та щира посмішка. Хочеться завершити словами з роману О. Гріна:    
«Я зрозумів одну нехитру істину. Вона в тому, щоб робити так звані чудеса своїми руками».  
Руслана, волонтер руху
«Молодість не байдужа»
при Синодальному відділі УПЦ
у справах молоді

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.