ochagovaya-pnemoniya11-604x270[1]

ЧОМУ ХВОРІЮТЬ ДІТИ?

Насправді, в чому причина дитячих хвороб? Можливо, це погані життєві чи екологічні умови? А може, хвороба має генетичні корені або ж це покарання за чиїсь гріхи, наприклад батьків?..
Ми вирішили дізнатися, що думають наші сучасники про причини хвороб дітей, і для цього провели коротке опитування.

Євген Король,  студент Національного авіаційного університету:
— Найчастіше причина, звичайно ж, — гріх. Якщо в роду були вбивці, чаклуни, богохульники, ворожки, п’яниці і якщо гріхи їм не відпущено, то страшні муки і хвороби можуть чекати будь-кого з нащадків. Звідси випливає висновок, що всі гріхи мають бути висповідані. Кайтеся перед Господом — і будете здорові душею і тілом ви й ваші нащадки.

Надія Бондаренко, продавець-консультант:
— Діти хворіють через екологічну ситуацію і «хороших» батьків, які дозволяють їсти кетчупи та майонезики…

Валентин Навєткін:
— Причиною дитячих хвороб може бути як спадковість, так і довкілля. Або нездоровий спосіб життя батьків, а також неправильне харчування. І таким чином, тобто через хвороби, Господь може наставляти нас на шлях покаяння! Адже не кожна людина, коли у неї все добре, звертається до Бога. А як притисне — то всі у храм біжимо!

Ірина Морчадзе, фармацевт:
— Причини різні, починаючи від генетичних хвороб і закінчуючи слабким імунітетом…

Яна Варламова, музикант:
— Хвороби нам та нашим дітям даються для усвідомлення і спокутування гріхів. Я точно знаю, що зцілення душевне приходить тільки через страждання тілесні.

Римма Русева:
— Щоб батьки покаялися. Іноді це об’єднує всіх у сім’ї та спонукає до молитви…

Отже, найпоширеніша думка — це та, що діти хворіють у покарання за гріхи батьків. При цьому як аргумент часто наводять цитату з Біблії: Я Господь, Бог твій, Бог ревнитель, що карає дітей за провину батьків до третього і четвертого [роду] тих, які ненавидять Мене, і творить милість до тисячі родів тим, що люблять Мене і дотримуються заповідей Моїх (Вих. 20: 5–6). Але чи правильно ми розуміємо цей текст Святого Письма? Адже тут йдеться про те, що Господь карає за провину батьків не безневинних дітей, а тільки ненависників Його.

Те, що за гріхи батьків Господь не карає невинних, підтверджується такими місцями зі Святого Письма: батьки не повинні бути карані смертю за дітей, і діти не повинні бути карані смертю за батьків; кожен повинен бути караним смертю за свій злочин (Втор. 24: 16); ви говорите: «чому ж син не несе провини батька свого?» Тому що син чинить законно і праведно, усіх уставів Моїх дотримується і виконує їх; він буде живий. Душа, яка грішить, вона вмре; син не понесе провини батька, і батько не понесе провини сина, правда праведного при ньому і залишається, і беззаконня беззаконного при ньому і залишається. І незаконник, якщо навернеться від усіх гріхів своїх, які робив, і буде дотримуватися всіх уставів Моїх і чинити законно і праведно, живий буде, не помре (Єз. 18: 19–21).

Питання про кару дітей за гріхи їхніх предків гостро ставиться, можливо, тому, що іноді очевидно виявляються в де­кіль­кох поколіннях духовне безпліддя, моральне неблагополуччя, життєві невдачі. Але це не покарання за гріхи дідів і батьків. Тут мова йде скоріше про спадковість духовних хвороб, про моральну патологію, яка переходить від одного покоління до іншого. Такі духов­ні хвороби часто стають причиною хвороб тілесних.

Може виникнути питання: чому хворіють найменші, які не знають гріха і які ще навіть не вміють говорити, не те що помислити погане?
Бог справедливий і багатомилостивий. І питання, за що страждають діти, не було б важке для нас, якби ми зважали на образ Іісуса Христа, порівнювали з Ним наше життя. На питання «Чому хворіють і страждають діти?» можна було б відповісти іншим питанням: «Чому страждав Христос?». Кожне немовля, що народжується у світ, несе на собі печатку первородного гріха. А Господь наш Іісус Христос зовсім не мав первородного гріха, але яких страждань зазнав!..

Багатьом відомі слова преподобного Серафима Саровського: «Здоров’я — це дар Божий», але ж сам він якраз був слабкий здоров’ям, особ­ливо в останні роки життя. То чому святий старець говорив про те, чого не мав? Може, тому що не завжди цей дар корисний для спасіння.

Про хвороби як очисний засіб преподобний Амвросій Оптинський пише так: «Не слід забувати й мудрованого теперішнього часу, в якому й малі діти отримують душевні зіпсуття від того, що бачать, і від того, що чують, і тому потрібне очищення, яке без страждань не буває; очищення ж душевне здебільшого буває через страждання тілесні… Подивіться: і немовлята хіба не без хвороб або страждань переходять у вічне життя?».

Важко бачити страждання дітей. Але чи замислюємося ми, що в деяких випадках винуватцями цих страждань буваємо ми самі?

Одного разу до преподоб­ного Амвросія підійшов селянин, на руках у якого тіпався біснуватий хлопчик, і попросив старця про зцілення дитини. «Чуже брав?» — суворо запитав старець. «Брав, грішив, батюшко», — відповів селянин. «Ось тобі й кара», — сказав старець.

На сторінках Святого Письма теж знаходимо приклади, що свідчать про відповідальність батьків за життя своєї дитини. Так, смерть сина царя Давида була покаранням за провину батька (див.: 2 Цар. 12: 14).

Часто буває, що для одужання дитини необхідне покаяння її батьків. У книзі «Коли хворіють діти» священика Олексія Грачова розказано повчальну історію: «Дівчинка семи років тяжко хворіла, висока температура довго не відступала, лікарі не могли поставити діагноз, і батьки були на межі відчаю. І бабуся дівчинки передала слова священика: дівчинка тому хворіє, що ви не сповідаєтеся і не причащаєтеся, і ваші гріхи лягають на дитину. Це глибоко зворушило батька й матір, вони почали ходити в храм, принесли покаяння, стали причащатися і виправляти своє життя. Хвороба відступила. Вона була тим попущенням Божим, через яке вся сім’я воцерковилася».
Господь іноді посилає хвороби за Своїм Божественним Промислом, як це було зі сліпонародженим, що його зцілив Христос, або у випадку із блаженною Матроною.
Головне завдання батьків полягає не тільки в тому, щоб забезпечити дітям фізичний розвиток і створити гідні матеріальні умови, але насамперед — духовно виховати їх, відкрити їм дорогу до Бога. Бо Христос сказав про дітей: не забороняйте їм приходити до Мене (Мф. 19: 14).

Олександр Тригуба, Дмитро Чеботарьов, студенти КДА

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

1 коментар до “ЧОМУ ХВОРІЮТЬ ДІТИ?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.