ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ, ЩО… ПРИХОВУЮТЬ ТУМАНИ ГОРИ АЙ-ПЕТРІ?

Назва гори і плато Ай-Петрі складається з перекручених грецьких слів «святий Петро» (грецьк. Άγιος Πέτρος — а́гіос Петрос). Саме тут спостерігається максимальна кількість туманних днів у році по всій Україні — до 215. Водночас це й найбільш вітряна точка Криму та України — вітер зі швидкістю 15 і більше м / с, посилюючись до рекордних 50 м / с, може віяти тут понад 120 днів. З гори, що височіє над містом Алупка, відкривається чудова панорама на берег Чорного моря і Ялту.

Унизу ж, на узбережжі, у ранньому середньовіччі була загадкова країна Дорі, де, за словами Прокопія Кесарійського, «з давніх часів живуть готи, які не пішли за Теодорихом, що попрямував до Італії…». Як відомо, вони не впали в аріанську єресь, а зберегли вірність Православ’ю. За часів Юстиніана на найближчих прибережних мисах і схилах гір один за одним виникали монастирі, храми, візантійські фортеці. З храмом святого Петра, що споруджений біля зубців, пов’язана історія давнього поселення, руїни якого є у цій місцевості. Поблизу, в районі печери Данильча, на майданчику, що при вході у печеру, збереглися залишки невеликого храму VIII–IX ст. (часи хазарського панування). У XIV–XV ст. більшу частину південно-західного Криму об’єднало під своєю владою феодальне князівство Феодоро (що територіально збігалося з Готською єпархією), яке вело боротьбу з генуезцями за володіння гаванями на Південному березі Криму. Де-не‑де і зараз збереглися мощені каменем ділянки Узенбашської стежки — дороги тих часів, що вела з Бельбекської долини до Ялти. На північних схилах Ай-Петрі вона йшла повз великі, добре укріплені поселення, що виникли тут на межі IX–X ст., і храм Спаса, що розташовувався на невеликому масиві Бойка. Стіни храму були складені з важкого міцного конгломерату, який добували тут же. Підлога вистелена строкатими шліфованими плитами з нього ж. Цей камінь складається з різнобарвної гальки, що при обробці надає йому своєрідної краси. Поселення й храм, найімовірніше, разом із князівством Феодоро загинули наприкінці XV ст. під час османської навали.
Відтоді близько трьох століть плато Ай-Петрі було місцем випасу худоби й полювання. Після того як 1783 р. Крим увійшов до складу Російської імперії, його стали відвідувати мандрівники, а слідом за ними — натуралісти, географи, геологи, археологи, чиї дослідження поки лише трохи відхилили завісу таємниці, що оточує ці колись квітучі місця середньовічної християнської культури.
Володимир Моїсеєнко

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.