ЧЕСНОТ УЧИТЕЛЬ. Святитель Іоанн Суздальський (день пам’яті — 28 жовтня за н. ст.)

Життєвий шлях цього Бо­жо­г­о угодника відомий нам відтоді, коли він став до виконання обітниць, добровільно прийнятих на себе при постригу в чернецтво. Ігумен тієї обителі, побачивши в інокові Іоанні майбутнього єпископа, наставляв його не сумувати, не нехтувати вбогими, не хизуватися знаннями, перебувати у смиренні думки.

У 1350 р. Суздальський князь Костянтин Васильович переніс столицю своїх величезних володінь із Суздаля в Нижній Новгород. При цьому правитель хотів мати і свого архієрея, окремо від Ростовського і Володимирського. З благословення Константинопольського патріарха, першим архієреєм Нижньогородської єпархії став інок Іоанн. Приступивши до виконання архіпастирських обов’язків, праведник взявся за місіонерську діяльність. Тоді як князь Костянтин розширював межі своїх володінь за рахунок підкореної мордви, Іоанн слідом за ним сіяв слово Боже серед язичників. Проповідь святителя була особливо дієвою, бо життя владики являло собою приклад благочестя. Єпископ Іоанн був мовчазний і лагідний, ніколи не гнівався, мав любов до всіх людей, був далекий від марнославства і лукавства. Проповіді архіпастиря були ясними і зрозумілими й навертали слухачів до покаяння. Багатих він навчав не звеличуватися і не покладатися на земне багатство; вдовиць — дотримуватися посту і стриманості та уникати прикрас у одязі. Безкорисливий і жалісливий, він дбав більше про спокій інших, ніж про свій. Помітивши непомірно високий податок, який зобов’язані були виплачувати селяни, він зміг вплинути на ситуацію і знизити його. Стараннями єпископа Іоанна були побудовані богадільні для хворих та старих, а благочестя в народі праведник підтримував звершенням хресних ходів. Під час молитви святитель був нерухомий. Одного разу, на свято Преображення Господнього, під час Літургії у нововлаштованій Євфимієвій обителі князь Борис побачив, що з єпископом служить ще хтось, убраний у світло і славу. На наполегливе прохання князя святитель сказав: «Якщо Бог відкрив тобі видіння, чи можу я се втаїти? То був Ангел Господній, який не тільки нині, а й завжди, велінням Божим, співслужить мені, недостойному. Але не розповідай нікому про те, що бачив, поки я живий». Владика не любив, коли його добрі справи і дари, прийняті від Бога, ставали відомі людям. А коли святителя запитували, яка чеснота найвища, він відповідав: «Та, яку творять таємно».
У 1364 р. до нього звернувся за благословенням побудувати нову жіночу обитель благовірний князь Андрій, описавши обставини, за яких він прийняв таке рішення. (Коли князь із дружиною плив на кораблях по Волзі від Нижнього Новгорода, то здійнялася сильна буря, що загрожувала загибеллю. Всі почали благати Господа про допомогу. Став молитися і Андрій, давши обітницю влаштувати обитель у разі спасіння. Буря відразу ж вщухла, і всі дісталися до берега.) Вислухавши князя, святитель дав йому своє архієрейське благословення. Скоро князь Андрій помер, а між братами князями Борисом і Димитрієм розгорілися сильні суперечки за вплив… Єпископ Іоанн став жити в самоті в Боголюбській обителі Пресвятої Богородиці, де з часом прийняв постриг у схиму. Помер праведник після нетривалої хвороби у 1373 р. і був похований у соборі Суздаля. Через 200 років Церква вже шанувала його як святого: на його честь будувалися храми й була написана служба. Також відомо багато випадків зцілення після молитов біля мощей святителя Іоанна Суздальського.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.