ЧЕРЕЗ СТРАЖДАННЯ — ДО НЕБА. Преподобний Антоній Оптинський (день пам’яті — 20 серпня за н. ст.)

Постійне перебування в суворому подвигу тільки посилювало його хворобливий стан. Біль у ногах старця не вщухав, до колін вони вкрилися ранами, які з часом стали періодично кровоточити. Багато хто, бачачи завжди світле обличчя преподобного Антонія Оптинського і чуючи його жваву бесіду, навіть не могли й подумати, якого насправді страждальця вони перед собою бачать.

У миру праведника знали як Олександра Путилова. Народився Божий угодник 1795 р. у м. Борисоглібську на Ярославщині. Вже в дитинстві він виявив схильність до чернечого життя. Хлопчик був тихий і скромний, а приклад старших братів і родичів, які присвятили своє життя Богу, посилив у ньому бажання наслідувати їхній приклад. У 1812 р., під час навали Наполеона, Олександр опинився у Москві та був схоплений французами. Праведнику вдалося втекти. Спочатку він пішов у Ростов до рідних, а потім опинився у рославльських лісах, де подвизався його старший брат Тимофій, відомий нам під ім’ям преподобного Мойсея Оптинського. 1820 р., на свято Стрітення Господнього, Олександр прийняв чернечий постриг і був наречений Антонієм. Вже наступного року Антоній та Мойсей отримали благословення заснувати скит Оптиної пустині. Розчистивши місце від лісу, святі брати спорудили келію і поставили храм в ім’я святого Іоанна, Предтечі Господнього, а потім взялися за будівництво братських корпусів. У 1825 р., після того як Мойсей прийняв послух настоятеля Оптиної пустині, преподобний Антоній отримав благословення стати начальником новоутворенного скиту, який поступово наповнився духовно досвідченими отцями. Тоді ж, окрім добровільно взятих на себе подвигів, праведник отримав і хрест важкої, тривалої хвороби ніг.
1839 р. преподобний отримав новий послух і почав керувати малоярославецьким Чорноострівським монастирем. Праведник став часто їздити у справах обителі до Москви, де опинився в полі зору митрополита Московського і Коломенського святителя Філарета (Дроздова), який звернув увагу на здоров’я малоярославецького ігумена, що ставало дедалі гіршим. Святитель наполіг на тому, щоб Антонія перевели до Оптиної пустині. Так праведник знову опинився в улюбленій обителі, де проводив час в усамітненій молитві, читанні й богомисленні. З часом духовні дари преподобного привернули до нього безліч відвідувачів, що бажали отримати настанову і благословення.
Коли преподобному Антонію виповнилося 70 років, він прийняв постриг у велику схиму. Через хворобу подвижника настоятель обителі, преподоб­ний Ісаакій, звершив постриг келійно. А вже через чотири місяці, у липні 1865 р., стало зрозуміло, що старцю необхідно готуватися до відходу у вічні обителі. За 17 днів до смерті його соборували. Благословляючи всіх образами, преподобний примовляв: «Прийміть від вмираючого на вічну пам’ять». В останні дні життя праведник щодня причащав­ся Святих Христових Таїн. 20 серпня смиренний послушник настоятеля Оптиної попросив преподобного Ісаакія благословити його відійти у вічність. Беззаперечно виконуючи волю вмираючого, настоятель благословив його і попрощався з ним уже навіки. Через декілька годин преподобний Антоній тихо і мирно відійшов до Господа.
Мощі благодатного старця було знайдено 1994 р. і зараз відкрито для поклоніння у правому приділі Казанського собору Оптинського монастиря.

Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.