«ЧЕНЦІВ БАГАТЬОХ НАСТАВНИК». Преподобний Нил Синайський (день пам’яті — 25 листопада за н. ст.)

Коли араби напали на Раїфську обитель, що на Синайському півострові, преподобний Нил був високо в горах. Він став свідком жорстокої розправи над пустельниками. Кочівники убили більшість ченців, а решту полонили. Серед останніх був і син святого — Феодул. Оплакавши загиблих, Нил не знаходив собі місця, думаючи про долю свого сина й сподвижника. Незабаром він довідався подробиці гіркого перебування Феодула в полоні у язичників, які збиралися принести його в жертву ранковій зорі.

Одначе недовго тужило серце праведного пустельника. За кілька днів стало відомо, що жертвопринесення не відбулося, і його син живий — його продали єпископові м. Елуза. Коли Нил знайшов Феодула, той вже готувався прийняти сан священика. Дізнавшись про життя й подвиги його батька, владика запропонував і йому прийняти ієрейський сан. Після звершення Таїнства єпископ підготував подвижникам нове місце служіння у своїй єпархії, але батько й син попросили відпустити їх на колишнє місце подвигів. Отримавши архіпастирське благословення, преподобні Нил та Феодул  вирушили на гору Синай, де раніше багато років служили Богові у пості й молитві.
Преподобний Нил був родом із Константинополя, походив зі знатної родини й здобув блискучу як на той час освіту. Якось Нил був у справах в Антіохії Сирійській. Там він познайомився з діяльністю святителя Іоанна Златоуста, який на той момент був священиком і ніс послух головного проповідника міста. Деякий час Нил, як і чимало вдячних антіохійців,  слухав слова благодатного оратора. Однак незабаром він залишив місто й виїхав у столицю, де йому запропонували обійняти високу посаду префекта Константинополя. У його обов’язки входили організація та контроль усієї величезної системи життєзабезпечення цього мегаполіса. Ставши префектом, Нил зблизився з імператорським двором й особисто з василевсом. На той час він уже був одружений і мав двох дітей. Проте оманливий блиск придворного життя, постійні інтриги, жадібність і жадоба влади імперських сановників привели праведника до думки про те, що «світ лежить у злі» й що у ньому складно відшукати правду та справедливість. За обопільною згодою подружжя вирішило залишити світ з усіма його примарними благами. Нил узяв із собою сина Феодула й пішов на Синай, де вони разом викопали печеру та стали вести усамітнений спосіб життя, харчуючись дикими рослинами. Дружина преподобного вирушила в Єгипет, де разом із дочкою прийняла чернечий постриг.
Нил залишив світ, але не уникав спілкування з людьми. Оскільки праведник добре знав особливості внутрішнього життя двору, то до нього зверталися по пораду та із проханнями помолитися чиновники найвищого рангу й навіть сам імператор Аркадій. До нас дійшли деякі листи преподобного, в одному з них він чітко висловився проти гонінь на Константинопольського архієпископа Іоанна Златоуста. Святий Нил уславився і як автор богословських трактатів, а також робіт морального й аскетичного змісту.
Праведник подвизався у пустелі майже 60 років і помер близько 450 р. Після смерті його сподвижника, співмолитвеника й сина — пресвітера Феодула — чесні тіла обох подвижників, з ініціативи імператора Іустина Молодшого, перенесли у Константинополь — у храм на честь Святих апостолів.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.