ЧАС ВИТРАЧЕНО НЕ ДАРЕМНО

Їхали ми в Чернівецьку область не тільки щоб відвідати святині, а й для того аби поспілкуватися з вихованцями дитячого будинку, що вже став відомим. Опікуються дитбудинком братія монастиря, парафіяни і особисто єпископ Банченський Лонгин (багатьом він відомий як отець Михаїл за фільмом «Форпост»).

Сюди ми і приїжджаємо вже третій рік поспіль, щоб поринути в атмосферу доброзичливості й людяності.

Нехай вибачать мене читачі за такі гучні слова, однак ті, хто побував у цій та поперед­ніх наших поїздках, можуть це підтвердити. Їздимо ми завжди дружною компанією волонтерів організації «Молодість небайдужа». І це незважаючи на те, що склад — не постійний. Цього разу група складалася з 18 осіб, включаючи куратора нашого волонтерського напряму Аліну Недашківську. Відвідали нещодавно збудований безпосередньо біля самого монастиря будинок для дітей-інвалідів, які після досягнення повноліття виходять із дитячого будинку. Живуть вони тут у прекрасних умовах. Навколо дивовижні пейзажі. Тільки ось трохи сумують за своїми друзями, які залишилися у попередньому дитбудинку. Спілкувалися ми з нашим давнім другом Степаном. Цей невисокий 20-річний хлопчина насилу ходить, рук у нього немає. Багато читає, любить поезію. Цього разу прочитав вірш, що зворушив усіх нас до сліз.
Взагалі, куди б ми тут не приїжджали, скрізь нас зустрічали дуже гостинно і смачно годували. На вечірній службі ми були у Хрещатицькому монастирі. На диво тихе і спокійне місце. Під час вечері батюшка читав нам душекорисні повчання. Там само, в монастирі, занурилися в цілюще джерело. Заїжджали на вранішнє богослужіння в Буковинський жіночий монастир.
У самих Банченам ми розмістилися в побудованому поряд з обителлю великому й гарному паломницькому готелі. З благословення владики Лонгина, проживання та харчування було для нас безкоштовним. Побували на недільному богослужінні у великому соборі. Дивує, наскільки швидко відбудовується цей монастир. Звідси сім кілометрів до кордону з Румунією, тому служба ведеться майже повністю румунською мовою і проповідь, відповідно, теж виголошується румунською. Братії тут понад 90 осіб.
А ось як цікаво відбулася у нас зустріч із владикою Лонгином. Тричі ми приїжджали й не могли застати його на місці. Пригадується, поперед­нього разу, перебуваючи пізно ввечері в монастирі у Банченах, побачили світло з вікна його келії і зраділи, що наступного дня зможемо з ним поспілкуватися. Але виявилося, що рано-вранці він по­їхав… А цього разу зустріч відбулася абсолютно несподівано. Ми вже зібрали речі, виселилися з готелю і збиралися від’їжджати. Увесь цей час нас супроводжувала Жанна, що займається молодіжною роботою при Чернівецькій митрополії. Саме вона перша побачила владику в мікроавтобусі, що зупинився неподалік. Ми взяли благословення.
Повернувся додому з бажанням зберегти в душі світлі, радісні почуття. Але… вступив у конфлікт зі своїм сусідом по кімнаті. Розмовляли ми у підвищеному тоні. Особ­ливо я. Загалом, поводився грубо. Та, видно, зіграло роль те, що перед цим ми побували в чотирьох монастирях. Згадалося, як владика Лонгин звернув увагу на те, що зараз дуже мало людей, які дійсно люблять Бога. І мені стало шкода «опонента», захотілося попросити в нього пробачення. Ось такий плід волонтерської поїздки — час було витрачено не даремно.
Ігор Сичов,
Православний молодіжний рух «Молодість не байдужа» 
при Синодальному відділі УПЦ 
у справах молоді

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.