Архів категорії: Церква і наука

ЦЕРКВА І НАУКА: ДІАЛОГ ЧИ ПРОТИРІЧЧЯ?

Людина, як образ і подоба Божа, багато чим відрізняється від інших істот, що живуть у нашому світі. Вона має самосвідомість, особистість, розум, що набагато перевершує рівень, необхідний для нашого повноцінного біологічного існування. Ми маємо совість, що морально нагороджує нас за добрі вчинки і гризе нашу душу муками за злі справи. Ми здатні сміятися і плакати, радіти і страждати, любити, просити вибачення і прощати. Даровані нам Богом здібності вражають і дивують нас, тому ми прагнемо зрозуміти нашу природу, її ще не відомі нам здібності. Прагнення до богопізнання та самопізнання — головна причина будь-якої людської діяльності, зокрема й наукової. Як же Православна Церква ставиться до наукової діяльності людини?


Продовжувати читання ЦЕРКВА І НАУКА: ДІАЛОГ ЧИ ПРОТИРІЧЧЯ?

ПОВНОТА ВІДАННЯ НАУКИ

Християнство, подолавши язичницькі забобони, деміфологізувало природу, що сприяло виникненню наукового природознавства. Згодом науки — як природничі, так і гуманітарні — стали однією з найважливіших складових культури. До кінця XX століття наука й техніка досягли таких великих результатів і набули такого впливу на всі сторони життя, що перетворилися, по суті, на визначальний чинник буття цивілізації. 

Продовжувати читання ПОВНОТА ВІДАННЯ НАУКИ

РОБИ ВІРУ ПАНУЮЧОЮ — А НАУКУ ПІДЛЕГЛОЮ. Святитель Феофан Затворник про науку

Якби наука дійсно повернулася до своїх основ, то вирок її був би цінний; тоді це було б те саме, що голос Божий, бо так як усяка наука обіймає будь-яку частину єства, а частина єства є творіння Боже і в законах своїх являє визначення волі Божої, то наука, повернувшись до своїх основ та до визначення законів, що діють у відомому колі буття, вказувала б нам точні визначення волі Божої, коритися яким є невідкладний закон для всякої розумної істоти.

Продовжувати читання РОБИ ВІРУ ПАНУЮЧОЮ — А НАУКУ ПІДЛЕГЛОЮ. Святитель Феофан Затворник про науку