Архів категорії: Крилаті слова Святого Письма

4b89cb-1-604x270[1]

Не кидайте перел перед свиньми

Кожен із нас хоча б раз у житті чув або промовляв слова: «Не кидайте перел перед свиньми». Та не всі знають, що автор цих слів — Господь Іісус Христос, і вимовлені вони майже два тисячоліття тому в Його Нагірній проповіді.

Продовжувати читання Не кидайте перел перед свиньми

КАМІНЬ СПОТИКАННЯ

У повсякденні часто вживають словосполучення «камінь спотикання». Такий крилатий вислів ми згадуємо, опиняючись у ситуації, коли якась обставина не дає нам досягти мети, що має важливе значення для духовного чи матеріального боку нашого життєвого шляху. Ці давні священні слова пророка Ісайї стосуються не тільки земного віку. Вони мають першочергове значення для нашого духовного життя.

Православна Церква відносить їх до Особистості Господа Іісуса Христа. У 8-й главі книги богомудрого Ісайї читаємо: і буде Він освяченням і каменем спотикання, і скелею спокуси для обох домів Ізраїля, петлею і сіткою для жителів Єрусалима. І багато хто з них спіткнеться і впаде, і розіб’є­ться, і заплутається у сітях, і буде уловлений (Іс. 8: 14–15). Більш ніж за шість століть до Різдва Спасителя пророк Ісайя у Святому Дусі побачив таємницю спасіння і водночас поділу Ізраїлю, бо одні напо­умлювалися словами Спасителя, а інші не вірували. Ще будучи Богонемовлям, Христос із Віфлеємської печери приніс у світ ліствицю духовно-моральних чеснот: віра, надія, любов, смирення, лагідність, послух, самопожертва, співчуття до ближнього. Далеко не кожна людина як у євангельські часи, так і в наші дні у змозі прийняти настільки високі критерії духовного преображення. Це першопричина тієї петлі й тенет, у яких під час пришестя Спасителя, за пророчим передбаченням Ісайї, заплутаються багато ізраїльтян. Апостол Павел продовжує богословську думку пророка: Ізраїль, який шукав закону праведності, закону праведності не досягнув. Чому? Тому що шукали не у вірі, а в ділах закону, бо спіткнулися об камінь спотикання, як написано: ось кладу в Сіоні камінь спотикання і камінь спокуси; але кожний, віруючий в Нього, не посоромиться (Рим. 9: 31–33). І пророк Ісайя, і апостол Павел згодні між собою. Джерело спасіння не в Законі Мойсеєвім, а у Втіленому Месії Господі Іісусі Христі. Господь приніс у світ не нове вчення, але нове життя. Христос через свою хресну смерть, Світле Воскресіння, створення Церкви, через зішестя Святого Духа на апостолів ввів нас у життя з Богом.

Продовжувати читання КАМІНЬ СПОТИКАННЯ

ВОВКИ В ОВЕЧИХ ШКУРАХ

Приводом для роздумів стало відвідування вистави, яку розіграли діти під керівництвом молодого педагога. Постановка народної казки «Вовк та семеро козенят» розчулила батьків, хоча деякі моменти спектаклю і викликали подив. Що ж сталося на цій необразливій виставі? Хочеться думати, що нічого поганого, однак зерно неправди було заронено в душі дітей.

Продовжувати читання ВОВКИ В ОВЕЧИХ ШКУРАХ

ПОСИПАТИ ГОЛОВУ ПОПЕЛОМ

У нашому житті бувають не тільки успіхи й радощі — досить часто Господь посилає нам і випробування. Іноді ми особливо сильно картаємося за непродумані, імпульсивні вчинки, яких краще було б уникнути. У такі моменти наші друзі та знайомі підбадьорюють нас, кажучи: «Не варто посипати голову попелом». Цей вислів має давнє коріння і зустрічається ще в патріархальну епоху Священної історії. Ми знаходимо його у кількох книгах Старого Завіту — в П’ятикнижжі Мойсеєвім, книзі Іова, книзі Есфирі та ін. Старозавітні боговидці посипали свої голови попелом на знак великої скорботи та печалі від нещасть, що їх спіткали, і водночас смиренно приймали щасливі й сумні події свого життя як вияви благого Промислу Божого, що веде їх до спасіння. Символічне посипання голови попелом також могло нагадувати старозавітному віруючому про те, що людина створена з пороху земного. Викриваючи первородний гріх наших прабатьків, Господь суворо і скорботно попереджає Адама: у поті лиця твого будеш їсти хліб, доки не повернешся в землю, з якої ти взятий, бо порох ти і до пороху повернешся (Бут. 3: 19, 20). Посипання голови попелом нагадує про тлінність людського тіла, цілковиту залежність нашого буття від Бога.

У Святому Письмі є багато прикладів символічного посипання голови попелом як вираження печалі та скорботи від утрати близьких або від скоєних гріхів. Так вчинив багатостраждальний Іов, попустом Божим уражений проказою для посоромлення сатани. У книзі Іова читаємо: і відійшов сатана від лиця Господа й уразив Іова проказою лютою від підошви ноги його по саме тім’я його. І взяв він собі черепок, щоб шкребти себе ним, і сів у попіл [поза селищем] (Іов 2: 7, 8). Своїй дружині, що осуджувала його за відданість Богу, Який попустив йому зазнати страшної недуги, Іов відповів: ти говориш як одна з безумних: невже добре ми будемо приймати від Бога, а лихого не будемо приймати? (Іов 2: 10).

Продовжувати читання ПОСИПАТИ ГОЛОВУ ПОПЕЛОМ

ВАВИЛОНСЬКЕ СТОВПОТВОРІННЯ

Цікаве тлумачення часто вживаного у нашому житті крилатого вислову «вавилонське стовпотворіння». При слові «стовпотворіння» уявляється великий, галасливий, неспокійний натовп, де кожен говорить про своє. Насправді слово «стовпотворіння» походить від двох церковнослов’янських слів: «стовп» — вежа, і «творіння» — будівництво. А що ж означає слово «вавилонське»? 

Продовжувати читання ВАВИЛОНСЬКЕ СТОВПОТВОРІННЯ

ВОВКИ В ОВЕЧІЙ ШКУРІ

З апостольських часів актуально звучить повчання Господнє: остерігайтеся лжепророків, які приходять до вас в одежі овечій, а всередині — вовки хижі (Мф. 7: 15). Ці слова мають, перш за все, духовно-пастирське значення. Образ пастиря, як пастуха церковного стада, обраний Спасителем дуже вдало. Пастух у повсякденному житті направляє отару овець на ділянки пасовища із соковитою травою, укриває від негоди й нападу хижаків, і ягнята, відчуваючи його турботу, слухняно йдуть за ним. Так і пастир церковний (єпископ, священик), благодаттю Святого Духа, через хіротонію священства керує духов­ним стадом (єпархією або парафією), допомагаючи тим, кого пасе, уникати єресей, розколів, спокус.


Продовжувати читання ВОВКИ В ОВЕЧІЙ ШКУРІ

БЕРЕГТИ ЯК ЗІНИЦЮ ОКА

Цей часто вживаний крилатий вислів має біблійне коріння. Промовляючи ці слова у повсякденному житті, мало хто знає про їхнє біблійне походження. А між тим їм уже понад чотири тисячі років. У Святому Письмі Старого Завіту вони зустрічаються у двох книгах: Второзаконні та Псалтирі. У 16-му псалмі цар Давид молитовно вигукує: охорони мене, Господи, як зіницю ока, під покровом крил Твоїх укрий мене (Пс. 16: 8).


Продовжувати читання БЕРЕГТИ ЯК ЗІНИЦЮ ОКА