Архів категорії: № 3 (277) лютий 2011

У ЇЇ КАРТИНАХ ЗАВЖДИ СХОДИТЬ СОНЦЕ…

Цю художницю шанують у Мексиці, по праву вважаючи її своїм національним самородком; беручи за взірець її роботи, студенти мексиканських художніх академій вчаться малювати. Її знають у Франції, Росії, Італії, США та Канаді… Проте особливо її знають і люблять у Києві: не за саму лише художню творчість, а й як чудову людину, яка народилася і виросла тут, увібравши з дитинства красу древнього міста Михайла Булгакова, Михайла Врубеля, святителя Луки (Войно-Ясeнецького), який колись навчався тут живопису…

Плеяду великих художників, які залишили свій слід у київській історії, можна продовжувати нескінченно — Васнєцов у Володимирському соборі, а також Нестеров, Свєдомський, Нєєлов, Сажин… Марія Федотова мала від кого почерпати натхнення.

Продовжувати читання У ЇЇ КАРТИНАХ ЗАВЖДИ СХОДИТЬ СОНЦЕ…

КАЛЕНДАР ДОБРИХ СПРАВ

Допомога ближнім можлива не тільки у вигляді грошових пожертвувань. Для здійснення цієї роботи часто потрібні умілі руки, добрі серця, світлі голови. І є немало охочих надати свою допомогу безвідплатно. Але як зустрітися одним з іншими?

Продовжувати читання КАЛЕНДАР ДОБРИХ СПРАВ

РАДІСТЬ НОВИХ ЗУСТРІЧЕЙ. Спогади волонтера

Перехід з одного року в інший — це завжди привід згадати все добре, що було, і тих, хто був з тобою у старому році. Згадуючи минулий рік, я раптом зрозуміла, що дуже люблю наші поїздки. 

Продовжувати читання РАДІСТЬ НОВИХ ЗУСТРІЧЕЙ. Спогади волонтера

“ПОКЛАДАЙСЯ НА БОГА, БО ВІРИШ У НЬОГО”. Історія Православ’я на Слобожанщині, в Донецькому краю та Нижньому Подніпров’ї Частина I. Від початку християнства до Люблінської унії 1569 р.

Цей просторий степовий і лісостеповий край, від Південного Бугу до Дону, як і Подолію, що межує з ним із заходу, можна було б назвати “коридором цивілізацій”*. Упродовж двох тисячоліть попередні племена змінювалися тут новими. Останніми, цього разу назавжди, тут оселилися предки українців і росіян, які перетворили Дике Поле на квітучий землеробський край. Про Благу Вість у цих землях дізналися в перші століття християнської ери. 

Продовжувати читання “ПОКЛАДАЙСЯ НА БОГА, БО ВІРИШ У НЬОГО”. Історія Православ’я на Слобожанщині, в Донецькому краю та Нижньому Подніпров’ї Частина I. Від початку християнства до Люблінської унії 1569 р.

ВАЖЛИВО ЗНАТИ СВОЄ “Я”

Сумний афоризм: “Ви дізнаєтеся, що були схильні до втечі від дійсності, коли, вмираючи, виявите, що перед вами промайнуло не ваше власне, а якесь чуже життя…” 

Продовжувати читання ВАЖЛИВО ЗНАТИ СВОЄ “Я”

ПОВЕРНУТИ ВТРАЧЕНИЙ РАЙ

Неодноразово доводилося чути від невіруючих, що люди (а особливо ченці) “вдаряються” в релігію, щоб уникнути життєвих проблем, сховатися від повсякденних труднощів, що віруюча людина створює свій маленький світ, щоб сховатися в ньому від реалій цього світу. Можливо, дехто саме так і уявляе духовне життя, але це хибна думка. Якщо говорити на цю тему з атеїстами, то навряд чи можна знайти переконливий контраргумент. Для них Церква — непотрібний і навіть шкідливий пережиток минулого.

Однак звернімося до історії. І візьмемо як приклад атеїстичну державу — колишній Радянський Союз. Які позитивні результати дало суспільству знищення Церкви? Ніяких. Зросла кількість населення в країні? Підвищився його культурний рівень, зріс рівень розвитку наук? Усі стали однаково багатими? Зовсім ні. Аморальність, брехливість і спроби побудувати своє щастя на нещасті інших проникли у найрізноманітніші сфери радянської системи і призвели до її краху. Крадіжки, безвідповідальність, подружні зради, аборти, пияцтво твердо вкорінилися у суспільстві. І досі ми пожинаємо ці плоди. І досі, не розуміючи цінності цього життя, багато хто живе у світі привидів — ниці інтереси, гонитва за багатством, байдужість до горя інших, врешті-решт — безглуздість існування і життєві розчарування. Все це — породження безбожництва. Зіпсута гріхом людська воля і совість. Людині все важче й важче творити добро.

Продовжувати читання ПОВЕРНУТИ ВТРАЧЕНИЙ РАЙ

ЗЕМНИЙ АНГЕЛ. Преподобний Ісидор Пелусіот (день пам’яті — 17 лютого за н. ст.)

Преподобний Ісидор Пелусіот народився у V ст. в м. Олександрії. У юному віці він вирішив залишити мирське життя і вирушив в обитель, що розташовувалася на Пелусіотській горі у Єгипті, яка й стала місцем його чернечих подвигів. Праведник був родичем Олександрійського архієпископа Феофіла і його наступника та племінника — святителя Кирила. Будучи суворим аскетом, ерудитом та знавцем людської душі, Ісидор здобув повагу та любов ченців і згодом був обраний настоятелем монастиря. Тоді ж він прийняв і священицький сан.

Продовжувати читання ЗЕМНИЙ АНГЕЛ. Преподобний Ісидор Пелусіот (день пам’яті — 17 лютого за н. ст.)

ВІД ГЛИБИНИ ПАДІННЯ ДО ВИСОТИ ДОСКОНАЛОСТІ. Святитель Никита Новгородський (день пам’яті — 13 лютого за н. ст.)

Святитель Никита, затворник Печерський, єпископ Новгородський, жив наприкінці XI — на початку XII ст. Перш ніж отримати від Господа дар чудотворення і служіння Йому в єпископському сані, він пройшов через численні випробування та спокуси від ворога роду людського. У досить молодому віці Никита був прийнятий до числа братії Києво-Печерської обителі. Відчуваючи у собі сильне прагнення до затворницького життя, він вирішив попросити благословення на цей подвиг в ігумена монастиря.

Проте отримав відмову — такий подвиг був для нього передчасним. Покладаючись на свої сили, Никита все ж таки самостійно вирішив піти в затвор.

Продовжувати читання ВІД ГЛИБИНИ ПАДІННЯ ДО ВИСОТИ ДОСКОНАЛОСТІ. Святитель Никита Новгородський (день пам’яті — 13 лютого за н. ст.)

СВІТИЛЬНИК ТВЕРСЬКОЇ ЗЕМЛІ. Єфрем Новоторзький (день пам’яті — 10 лютого за н. ст.)

Засновник Борисоглібського монастиря у м. Торжку Тверської області преподобний Єфрем Новоторзький жив наприкінці X — на початку XI ст. і був родом з Угорщини. Разом зі своїми братами, святими Мойсеєм Угрином та Георгієм, він залишив батьківщину. Як припускають дослідники житія преподобного Єфрема, це могло статися через переслідування православних в Угорщині.

Продовжувати читання СВІТИЛЬНИК ТВЕРСЬКОЇ ЗЕМЛІ. Єфрем Новоторзький (день пам’яті — 10 лютого за н. ст.)