Архів категорії: № 15-16 (289-290) серпень 2011

НАСКЕЛЬНА ОБИТЕЛЬ. Свято-Климентівський Інкерманський монастир

Інкерман — знамените передмістя Севастополя, тут видобувають інкерманський камінь — щільний білий вапняк, який використовують для облицювання будівель. Добували цей камінь з сивої давнини, тому в скелях утворилося безліч катакомб та печер. Саме тут, у Монастирській і Загайтанській скелях, виник печерний монастир. 

Продовжувати читання НАСКЕЛЬНА ОБИТЕЛЬ. Свято-Климентівський Інкерманський монастир

«ДЕ СКАРБ ВАШ, ТАМ БУДЕ І СЕРЦЕ ВАШЕ». Традиція меценатства на Русі

Усі народи, які ставали на шлях капіталістичного розвитку, знають цей період. Одні пройшли його у XVI—XVIII ст., інші пізніше, треті проходять зараз. Четверті, як ми, повертаються до нього вдруге, переживши спершу всі «пекельні муки» побудови богоборчого «раю на землі». Проте економічні досягнення та соціальна захищеність розвинутих країн не вирішує проблеми бездуховності й падіння моралі.

Продовжувати читання «ДЕ СКАРБ ВАШ, ТАМ БУДЕ І СЕРЦЕ ВАШЕ». Традиція меценатства на Русі

ДАВАТИ ДИТИНІ ПРАВИЛЬНІ ОРІЄНТИРИ ТА ПОКЛАДАТИСЯ НА БОГА

Розпочинається новий навчальний рік, і перед багатьма православними сім’ями виникає проблема перебування їхніх чад у світському шкільному середовищі, де не дотримуються постів та не відзначають церковних свят. Як дитині адаптуватися у школі, щоб не набути репутації «білої ворони» й не стати ізгоєм?

Продовжувати читання ДАВАТИ ДИТИНІ ПРАВИЛЬНІ ОРІЄНТИРИ ТА ПОКЛАДАТИСЯ НА БОГА

ГОВОРЯТЬ ДІТИ

Дитяче релігійне сприйняття істотно відрізняється від дорослого… Діти здатні сприймати Живого Бога безпосередньо, вони відчувають Його всюди: в оточуючому їх прекрасному і дивовижному світі, в дитячій миттєвій радості життя тощо.

Продовжувати читання ГОВОРЯТЬ ДІТИ

ЛЮБІТЬ ОДНЕ ОДНОГО. До цих роздумів мене спонукала одна телефонна розмова

Зателефонувала знайома (з нею та її чоловіком я познайомилася не так давно). Вона буквально живе і дихає Православ’ям: живе церковним життям, багато їздить у паломництва святими місцями, легко зна­йомиться і багато спілкується з батюшками, ченцями. Чоловік завжди їздить з нею, залишається в монастирях трудником. Мені вони здавалися ідеальною православною парою.

Продовжувати читання ЛЮБІТЬ ОДНЕ ОДНОГО. До цих роздумів мене спонукала одна телефонна розмова

«ЩОДО ТАЇНСТВА ВІНЧАННЯ СВЯЩЕНИК НЕ МОЖЕ БУТИ ПРОСТО ВИКОНУВАЧЕМ ТРЕБ»

На запитання «Церковної православної газети» відповідає вікарій Київської Митрополії єпископ Васильківський Пантелеімон, голова Синодального відділу Української Православної Церкви у справах сім’ї.

Продовжувати читання «ЩОДО ТАЇНСТВА ВІНЧАННЯ СВЯЩЕНИК НЕ МОЖЕ БУТИ ПРОСТО ВИКОНУВАЧЕМ ТРЕБ»

ПРОТОІЄРЕЙ АНАТОЛІЙ ЗАТОВСЬКИЙ: «МІЦНА СІМ’Я — НЕ НИЖЧА ЗА ЧЕРНЕЧИЙ ПОДВИГ»

Голова Всеукраїнського православного педагогічного товариства протоієрей Анатолій Затовський навіть у звичайний будній день звершує по кілька вінчань, потім у нього — пастирські зустрічі, а треба ж ще й на будівництво Духовно-просвітницького центру та Будинку престарілих заглянути… Незважаючи на свої 66 років, він залишається діяльним священиком і чуйним духівником.

Продовжувати читання ПРОТОІЄРЕЙ АНАТОЛІЙ ЗАТОВСЬКИЙ: «МІЦНА СІМ’Я — НЕ НИЖЧА ЗА ЧЕРНЕЧИЙ ПОДВИГ»

«Земного сану славу залишивши, Небесне Царство успадковував єси». Мученик Андрій Стратилат (день пам’яті — 1 вересня за н. ст.)

За свою хоробрість, непереможність і справедливе ставлення до воїнів святий мученик Андрій Стратилат користувався великою повагою серед простих солдатів римської армії. Він займав одну з командних посад у військах імператора Максиміана. Черговий римсько-перський конфлікт став початком його сходження до Царства Небесного. Прибувши до Сирії, Андрій отримав від місцевого правителя титул «стратилата», тобто головнокомандувача військами. Полководець зібрав найхоробріших воїнів в окрему дружину і вийшов назустріч переважаючим силам противника. На той момент Андрій ще не прийняв Хрещення, але був переконаним християнином. Перед тим як вступити в бій, праведник звернувся до воїнів-язичників із закликом повірити у Христа як Істинного Бога. Він переконував їх, що язичницькі боги — біси і не можуть допомагати в битві. Тільки всесильний Бог неба і землі може подати допомогу кожному, хто вірує в Нього. Після цього невеликий загін Андрія Стратилата вступив у бій і, розгромивши перське військо, з честю повернувся назад. Проте недоброзичливці святого донесли, що сам він і його воїни — християни. Андрій був викликаний до правителя Сирії Антіоха, де підтвердив свою віру в Іісуса Христа. Тоді його піддали тортурам, поклавши на розжарені грати. Однак, як тільки він прикликав на допомогу Спасителя, метал одразу ж охолов. Інші воїни також не відступили від Христа. Не наважуючись стратити прославленого полководця, Антіох звернувся до імператора за подальшими вказівками. Максиміан надіслав грамоту, де наказував відпустити воїнів, проте таємно розпорядився під будь-яким приводом стратити усіх поодинці.

Продовжувати читання «Земного сану славу залишивши, Небесне Царство успадковував єси». Мученик Андрій Стратилат (день пам’яті — 1 вересня за н. ст.)

Віра — наріжний камінь життя. Свята мучениця Сіра, діва Перська (день пам’яті — 6 вересня за н. ст.)

Свята мучениця Сіра постраждала за Христа в VI ст. в Персії. Її батько був жерцем і користувався у місті великим авторитетом. Щоб уберегти доньку від впливу християнства, батько відправив її в м. Фарс на виховання до жриці. Згодом Сіра стала жрицею при капищі вогню. Одного разу вона мала розмову з убогими християнками й увірувала в Бога Іісуса Христа. Сіра почала постувати, читати молитви, вивчати Святе Письмо. Якось вона захворіла, однак зцілення стала шукати не в чародійстві, а в Церкві. Коли дівчина звернулася до священика з проханням дати їй горстку церковного праху, сподіваючись на зцілення від нього, то отримала відмову. Знаючи про свою негідність, Сіра не розгнівалася, але з вірою, як колись євангельська кровоточива жінка, доторкнулась до одягу священика. Додому Сіра повернулася цілковито здоровою.

Продовжувати читання Віра — наріжний камінь життя. Свята мучениця Сіра, діва Перська (день пам’яті — 6 вересня за н. ст.)

«Священна двійця». Мученики Адріан та Наталія (день пам’яті — 8 вересня за н. ст.)

Святі сповідники імені Христового, мученики Адріан і Наталія, звершили свій подвиг на самому початку IV ст., коли до торжества істинної віри залишалися лічені роки. За часів правління імператора Максиміана вийшов указ, що закликав громадян повідомляти владі про місцезнаходження християн і приводити їх на судилище. Незабаром були взяті під варту 23 християнина, які переховувалися в печері неподалік м. Нікомидії в Віфінській провінції (північна частина півострова Мала Азія). Після довгих тортур їх привели в судову палату для запису імен і протоколювання відповідей на запитання судді. Начальником палати був Адріан. За рік до цього він одружився з Наталією, яка була таємною християнкою. Бачачи непохитну мужність християн і їхню стійкість у вірі, Адріан запитав: «Якої нагороди очікуєте ви від свого Бога за муки?». Мученики відповіли: «Такої нагороди, якої ми не можемо описати, а розум твій не може осягнути». Надихнувшись почутим, він сам сповідав себе християнином і наказав писарям внести його до списків християн. Про це донесли імператору.

Продовжувати читання «Священна двійця». Мученики Адріан та Наталія (день пам’яті — 8 вересня за н. ст.)