Архів категорії: № 13 (359) липень 2014

D0-BC-D0-B8-D1-82-D1-80-D0-BE-D0-BF-D0-BE-D0-BB-010

«У МОЄМУ ЖИТТІ НЕ БУЛО НІЧОГО, КРІМ ЦЕРКВИ І МОЄЇ ВІТЧИЗНИ»

Такі свої слова про любов до Православної Церкви і Вітчизни — своєрідний девіз — Блаженніший Митрополит Володимир підтверджував щоденним служінням. Ці слова є й у зверненні з нагоди 15-річчя історичного Харківського Архієрейського собору 27–28 травня 1992 р. У цьому ювілейному зверненні (друкуємо з деякими скороченнями) Митрополит Володимир підбиває підсумок предстоятельського служіння. Усе своє земне життя Владика являв євангельський приклад жертовної любові до Бога і людей (докладніше — на с. 6–9). До 48-річчя архієрейської хіротонії — 9 липня — Блаженніший Митрополит Володимир не дожив усього чотири дні.

«Ювілейна дата дає особ­ливий привід для роздумів над прожитим часом і над словами: дні віку нашого — сімдесят літ, а як при силі — вісімдесят літ, і  найкраща пора їх — труд і хвороби: час швидко минає, і ми зникаємо (Пс.  89: 10).

Продовжувати читання «У МОЄМУ ЖИТТІ НЕ БУЛО НІЧОГО, КРІМ ЦЕРКВИ І МОЄЇ ВІТЧИЗНИ»

8136548622_bf089e7d90_o

ТИША ЯК ПОВНОТА ЄДНАННЯ ІЗ СОБОЮ

Чи знаєте ви красу і радість тиші, в якій людина знаходить себе? Коли думки зупиняються, почуття завмирають і настає повнота єднання людини із собою. Людина отямлюється. Втрачаючи тишу, людина може втратити себе справжню.
Тиша буває різною: тиша-бідкання, тиша-острах, тиша-нетерпіння, а є тиша-набуття. Ось про цю останню тишу — моя розповідь.

Несподівано для себе я виявила, що добре просто так сидіти й нічого не робити, навіть не читати. Це відчуття, що його я за останню чверть століття втратила. А зараз знайшла. Тепер стало зрозуміло, як міг батько, прийшовши з роботи і виконавши необхідні хатні справи, просто й довго сидіти. Не читати, не дивитися телевізор, не розмовляти по телефону. Це було сидіння-споглядання. Було видно, що йому так добре. Й у цьому немає порожнечі та нудьги. У цьому є повнота. Це особливий стан спокою. Зрозуміти це можна, якщо вирватися із суєти й залишитися наодинці з собою. Іноді це просто відпочинок, від’їзд, більш чи менш коротке усамітнення. Іноді людину зупиняє хвороба або інша обставина, яка вільно чи проти волі змушує вийти зі звичного кола справ і турбот.

Продовжувати читання ТИША ЯК ПОВНОТА ЄДНАННЯ ІЗ СОБОЮ

surozhskiy

«УСЕ ЄВАНГЕЛІЄ — ПРАВДА, І МОЖНА ЖИТИ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ДІЛИТИСЯ З ІНШИМИ ЦИМ ЧУДОМ». До 100-річчя від дня народження митрополита Сурозького Антонія

Ця дивовижна людина пройшла шлях від юнацької невіри до палкої, апостольської віри, яка продов­жує навертати людей до Бога і після смерті владики. Хто краще за нього самого може розповісти про себе, про шляхи внутрішнього зміцнення у вірі, невтомне проповідування Слова Божого, чуйну любов до людей. До пам’ятної дати ми зробили добірку фрагментів з автобіографічних записок митрополита Антонія.

Продовжувати читання «УСЕ ЄВАНГЕЛІЄ — ПРАВДА, І МОЖНА ЖИТИ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ДІЛИТИСЯ З ІНШИМИ ЦИМ ЧУДОМ». До 100-річчя від дня народження митрополита Сурозького Антонія

andrey_kritskiy-02

ЗАСНОВНИК КАНОНУ. Святитель Андрій, архієпископ Критський (день пам’яті — 17 липня за н. ст.)

Святитель Андрій, архієпископ Критський, відомий як автор Великого покаянного канону. І хоча жив праведник у далекому VIII ст., про нього та його твір продовжують захоплено говорити й тепер — у столітті XXI-му. На думку відомого богослова минулого століття, протопресвітера Олександра Шмемана, канон святого Андрія Критського «можна описати як покаянний плач, що розкриває нам усю неосяжність, усю безодню гріха, що зворушує душу відчаєм, покаянням і надією».

Автор безсмертного духовного творіння народився в сирійському місті Дамаск у християнській сім’ї. До семи років хлопчик зовсім не міг говорити. Зцілення прийшло до Андрія після того, як він причастився Святих Христових Таїн. Ця подія перевернула подальше життя праведника. Він став посилено вивчати Святе Письмо й твори святих отців.

Продовжувати читання ЗАСНОВНИК КАНОНУ. Святитель Андрій, архієпископ Критський (день пам’яті — 17 липня за н. ст.)

«ПРАЦЮЮЧИ ГОСПОДОВІ ДЕНЬ І НІЧ». Блаженний Іоанн, Христа заради юродивий (день пам’яті — 16 липня за н. ст.)

На початку XVI ст. у Ростові Великому можна було зустріти дивного напівоголеного чоловіка, одягненого в лахміття. На його шиї висіли залізні ланцюги з важкими хрестами, а на голові замість шапки був металевий ковпак. Іноді юродивий зупинявся посеред вулиці, знімав свій ковпак, ставав на нього і довго видивлявся в небо, через що перехожі з нього насміхалися, а то й лаяли. Це був блаженний Іоанн, Христа заради юродивий, уродженець Вологодського краю. В юні роки святий залишив батьківський дім і найнявся на роботу в одну з місцевих солеварень, де займався важкою фізичною працею. Іоанн відмовився від плати, а свою роботу поєднав зі строгим постом і молитвою.

Продовжувати читання «ПРАЦЮЮЧИ ГОСПОДОВІ ДЕНЬ І НІЧ». Блаженний Іоанн, Христа заради юродивий (день пам’яті — 16 липня за н. ст.)

ХОЗЬЮЗЬКИЙ ПУСТЕЛЬНИК. Преподобний Никодим, Кожеєзерський чудотворець (день пам’яті — 16 липня за н. ст.)

Любов до Бога і міцна віра в Його силу не раз рятували подвижника у складних ситуаціях. Одного разу, коли келія самітника раптово загорілася, він узяв ікону Божої Матері і став молитися. Цієї миті раптом пішов дощ і вогонь згас. В іншому випадку праведник за допомогою молитви врятувався від повені. Живучи пустельником, святий отримав від Господа за свої подвиги суворого посту й молитви дари пророцтва та зцілення хвороб.

Преподобний Никодим Коже­єзерський був уродженцем с. Іванівка Ростовського краю. Якось в юному віці Микита (так звали святого в миру) пішов із батьком на польові роботи. Раптом він виразно почув голос: «Никодиме! Никодиме!», який віщував його чернече покликання.

Продовжувати читання ХОЗЬЮЗЬКИЙ ПУСТЕЛЬНИК. Преподобний Никодим, Кожеєзерський чудотворець (день пам’яті — 16 липня за н. ст.)