БЛАГОВІРНИЙ ПРАВИТЕЛЬ КИЇВСЬКИЙ. ДО 960-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ СМЕРТІ КНЯЗЯ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

І. Я. Білібін. «Великий князь Ярослав Мудрий», 1926 р.
«В літо 6562 (1054), лютого місяця, у 20 день успіння цесаря нашого, у неділю мученика Феодора», — такий напис залишив один із сучасників та підданців Ярослава Мудрого на стіні собору Святої Софії у Києві. Великого князя Київського оплакували як цесаря (царя), наділяючи титулом римських та візантійських імператорів, біблійних володарів. Доба правління «цесаря Яро­слава» поступово огорталася сяйвом «золотого віку», а сам князь перетворювався в очах наступників на ідеал християнського монарха.

Найдавніші середньовічні джерела, де згадується Ярослав, описують неоднозначний образ хитрого політика, харизматичного лідера, розумного володаря. Згідно зі скандинавськими сагами «Ярицлейв конунг не вважався щедрим, але був добрим правителем та владним»; руські літописи загалом цьому не суперечать: «он был хромоног, но ум у него был добрый и на рати был храбр». Мудрість князя, на думку давньоруських літописців, полягала у тому, що обидва головні храми країни — у Києві та Новгороді — він присвятив Премудрості Божій — Софії, а також у тому, що любив книги.

Проте ще за життя Ярослава (та, вочевидь, за його участі) починає формуватися відомий нині образ величного й мудрого державного мужа. Митрополит Іларіон у «Слові про закон і благодать», проводячи пряму паралель Володимир — Ярослав, Давид — Соломон, пише про князя: «А ще дім Божий святої премудрості поставив на святість і посвячення міста твого […]. І славний город твій Київ величчю як вінцем увінчав, а людей твоїх і город святий всеславний доручив скорій на поміч християнам Святій Богородиці».
Про Ярослава не складали билин, його образ узагалі не надто розповсюджений у народній творчості — цю роль посідає образ його батька: «Володимир Красне Сонечко» ідеальний князь — захисник Батьківщини, веселий та добрий володар. Наступною популярною в народних сказаннях фігурою був брат Ярослава Мстислав — зразковий дружинний князь. Ярослав також був воїном, очолював військо та здобував перемоги, проте слава його в іншому: будівничий, законо­творець, просвітитель, дипломат, державний діяч,  ревний християнин.
Такі риси важко опоетизувати у фольклорі, проте вони — справжній скарб для історика, тож не дивно, що Ярослав — провідна постать у літописах та працях науковців. Саме історик М. Карамзін уперше застосував епітет «мудрий», загалом характеризуючи все, зроблене Ярославом, і назвав правління князя «блискучим та щасливим».
Доба Ярослава — період історичний, вперше розписаний у «Літописі руському» не переданнями, а конкретними подіями. Доба Ярослава — час суспільно-політичний, яскравий досі образ його правління — різнонаціональна, але міцна та сильна родина, представники якої охоплювали весь політичний спектр тогочасної Європи, а також — могутній та мирний прихисток володарів-вигнанців із Норвегії, Британії, Угорщини.
Храм в ім’я святого благовірного князя Ярослава Мудрого. Київ, мкр-н Березняки
Доба Ярослава — пора християнська, стрімкий розквіт та проникнення релігії в усі сфери життя людей. Це час діянь перших руських християнських святих, один з улюблених періодів митців прийдешніх поколінь, патріотичний образ сильної могутньої країни у період розквіту, і чим глибшим був пізніший занепад, тим яскравішою уявлялася та минула доба.
Софійський собор, Київ
Спадщина того періоду залишається найміцнішим стрижнем, на якому досі тримається наша країна: єдність земель, благочестя, любов до мудрості. Цю пам’ять про Ярослава та його здобутки крізь товщу століть зберігає собор Святої Софії у Києві. За часів князя собор був центром суспільно-політичного, культурного та релігійного життя. За часів численних пізніших воєн собор вистояв та зберіг свій найголовніший скарб — мозаїчну ікону «Богоматір Оранта», уособлення Премудрості Божої. «Богородиця Непорушна Стіна» називають її в народі, вірячи, що, доки стоїть вона, доти стоїть Київ, а з ним і країна.
Попри те що ідеалізація періоду ніколи повністю не поглинала фігуру самого Ярослава — занадто живою, дієвою, практичною та непересічною постаттю він був — князь досі залишається символом міцної держави, ідеалом правителя одночасно мудрого та доброчесного, туга за яким пронизує численні покоління.
Саркофаг Ярослава Мудрого. Софійський собор, Київ
За свідченням літописця, перед смертю Яро­слав звернувся до своїх синів із настановою, яка зберігає свою актуальність і досі: «І якщо будете ви в любові межи собою, то й Бог буде в вас, і покорить він вам противників під вас, і будете ви мирно жити. Якщо ж будете ви в ненависті жити, у роздорах сварячись, то й самі погибнете, і землю отців своїх і дідів погубите, що її надбали вони трудом великим».

Катерина Усачова

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.