“Благословляти — означає поширювати дію Божого Слова на творіння Божі”

Учення святителя Філарета, митрополита Московського, про благословення

Святитель Філарет (Дроздов) — видатний церковний ієрарх, богослов і проповідник XIX ст.; у наш час відомий, насамперед, як автор Православного катехізису (що й сьогодні не втратив своєї значущості) і керівник праць з перекладу Святого Письма російською мовою.
Пропонуємо до вашої уваги фрагменти вчення святителя Філарета про благословення, викладеного у Слові у день знайдення мощей преподобного Сергія (1833 р.).

Благословення, дослівно, походить від благого слова. Якщо ж хочете дізнатися, звідки походить благе слово, де первинне його джерело і глибинний корінь його сили, то знайдете, за вказівкою Божественного мудреця Іоанна, що “споконвіку було Слово… і Слово було у Бога, і Слово було Бог”; “у Ньому було життя, і життя було світлом людям” (Ін. 1: 1, 4). Оскільки людина створена за образом Божим, отже, й у дарі слова вона отримала щось за образом творчого Слова Божого. Святий Іоанн доводить цю думку до найвищого ступеня її значення, коли говорить, що те саме життя (або сила, яка є у Бозі Слові) стало світлом людям. Внутрішнє світло людини виявляє себе у слові. Отже, оскільки Бог Слово “сказав, — і сталося” (Пс. 32: 9), і притому “усе <…> добре воно” (Бут. 1: 31), то й не дивно, що й людина, коли вона перебуває у високому стані образу Божого, з повноти віри в Бога Слова, Якого “життя було світлом людям”, з глибини благості сердечної, промовляє слово, і воно діє, виявляється могутнім, творить благо.
Словом Іісус Навін зупинив сонце. Від слова Ілії залежали роса і дощ, впродовж трьох з половиною років. “За словом Господа, яке Він прорік через Ілію” (3 Цар. 17: 16), жмені борошна у діжці й такої ж малої кількості олії у глечику вистачило на весь час голоду. Ілія триразовим подмухом і словом воскресив сина Сарептської вдови. Єлисей відновив шкідливі джерела Ієрихонські, насипавши туди солі, але оскільки кожен знає, що сіль не має такої сили, то слід зробити висновок, що сила цієї дії полягала у слові Пророка: “так говорить Господь: Я зробив воду цю здоровою” (4 Цар. 2: 21). Словом апостол Петро зцілив кульгавого і воскресив Тавіфу. Не шукаючи більше прикладів, відзначу, як ясно у деяких з наведених прикладів виявляється дія Слова Божого у слові людському, а саме: у словах Єлисея: “так говорить Господь” і в словах апостола Петра до кульгавого: “в ім’я Іісуса Назорея встань і ходи” (Діян. 3: 6). В інших випадках, видимо ніби інакше, а саме: Тавіфі той же апостол говорить немов своїм лише словом: “Тавіфо, встань” (Діян. 9: 40). Але попередній випадок не залишає жодних сумнівів у тому, що й тут, хоч і не проявляється ім’ям і звуками, але діє силою те саме Слово Боже, що перебуває у святому апостолі.
Якщо ж таким чином пізнано, що Слово Боже, чи то виявляючись відкрито в устах людей, наближених до Бога, чи то діючи сокровенно з їхніх сердець, творить чудеса, певним чином подібні до творчих дій Божества, — то не менше має бути зрозуміло і достовірно, що те ж Слово Боже, через тих самих людей, тими ж способами, прорікає і подає благословення, певним чином подібні до дій Божественного Провидіння.
Отже, благословляти, у найсильнішому значенні цього слова, означає поширювати дію Божого Слова на творіння Божі. Той, хто благословляє благою волею, є посередником між Словом Божим і творінням Божим.
У цьому розумінні, верховним і головним дарувальником благословень є Іісус Христос, “посередник між Богом і людьми” (1 Тим. 2: 5), Боголюдина, у якій “Слово стало плоттю” (Ін. 1: 14). Ось чому благословення було прадавньою рисою, якою Він був означений іще Патріархам, наприклад, Аврааму: “і благословляться в сімені твоєму всі народи землі” (Бут. 22: 18). Ось чому і апостол, бажаючи зобразити благодіяння Христові родові людському, сказав, що Бог Отець благословив “нас у Христі всяким духовним благословенням у небесах” (Єф. 1: 3). Ось чому і ми, подаючи наше запозичене благословення, звичайно вживаємо ім’я Іісуса Христа, окремо або у складі імені Пресвятої Трійці, і хресне Христове знамення.
Серед тих, хто подає запозичене благословення, батьки є певним чином природними посередниками між творчим Словом і своїми дітьми, оскільки деякою мірою довершили над ними справу творіння, народивши їх. Ось чому, природно важливе і сильне благословення батьківське, особливо, якщо благочестям підноситься до благодатної сили. В цьому аспекті варті подиву благословення Патріархів. Наприклад, благословення Сима Яфету: “нехай поширить Бог Яфета” (Бут. 9: 27) тепер, після кількох тисяч років, як сильно ще діє у нащадках Яфета, європейцях, які не перестають поширювати в усі країни світу свої поселення, торгівлю, владу, релігію, звичаї.
Священик подає благословення, за чином благодатного тайноводства. Ще у первісній постанові про законне священство Бог сказав священикам: “благословляйте синів Ізраїлевих” (Чис. 6: 23). І в Новому Завіті, коли Господь звелів апостолам і наступникам їхнього служіння до кінця віку вчити, хрестити, взагалі священнодіяти “в ім’я Отця і Сина і Святого Духа” (Мф. 28: 19), через це Він вклав у них силу Свого благословення і дав їм владу подавати його. З цього виносьте судження, чи гідне уваги благословення священства. Не про те думайте, якою рукою або у якому сосуді, але якої Божественної Лози духовне вино подається вам через благословення служителя Христового.
Втім, і те справедливо, що “хто буде чистий <…>, той буде сосудом на честь, освяченим і благопотрібним Владиці, придатним на всяке добре діло” (2 Тим. 2: 21). Тому святі, як сосуди, вірою і духовними подвигами очищені, благодаттю сповнені, що любов’ю відкриваються і переливаються, є не стільки почерпателями і дарувальниками благословення на певний час, за посадою, за потребою, скільки живими потоками благословень, що невичерпно течуть і зрошують. Благословення Христове безперестанно ллється у них і переливається через них, “як миро на голові, що сходить на бороду, на бороду Ааронову, що сходить на краї одежі його; як роса єрмонська, що спадає на гори Сионські. Бо там посилає Господь благословення і життя навіки” (Пс. 132: 2–3). Воно виливає світло і мир у душі, зцілення — у тіла, благу допомогу — у починання і справи, благоустрій — у місця, невидиму, але багато й різноманітно плідну небесну росу на землю.
Яким жаданим має бути те, чого сам всеблагий Господь бажає! А Він бажає, Він вимагає Собі від нас, і від усіх Своїх творінь, благословення: “нині благословляйте Господа, всі раби Господні” (Пс. 133: 1). “Благословіть Господа, [всі] ангели Його <…>. Благословіть Господа, всі діла Його” (Пс. 102: 20, 22). Полюбимо ж і ми благословення, і, насамперед, Христове благословення.
Схилимоcя серцем і перед будь-яким благословенням святині, з тієї ж причини, що у ньому сходить благословення Бога Слова.
Оскільки у всякому істинному благословенні через того, хто благословляє, сокровенно тече благотворне Слово Боже, то розміркуємо, браття, яку духовну користь маємо ми, коли благословляємо. Тоді, коли ми відкриваємо серце наше людині, подаючи благословення, Бог Слово зсередини відкриває вхід у серце наше Своєму благословенню. Подаючи людині, ми отримуємо від Бога.

stsl.ru
Друкується зі скороченнями у редакції “ЦПГ”,
підготував Михайло Мазурін

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.