Білі сторінки Івана Федорова

До 500-річчя від дня народження першодрукаря Русі

О. В. Моравов. «Іван Федоров»

За життя Іван Федоров часто підписувався як Московитин, підкреслюючи своє походження. Але останні роки він прожив у Львові й був похований в Онуфріїв-ському монастирі — сліпучо-білому на тлі дерев та сіро-брунатних навколишніх будинків. Передостанні сторінки біографії першодрукаря, так само як і перші, виявились білосніжними.

* * *

Перші кілька десятиліть життя Івана Федорова (або Федоровича, оскільки Іван змінював своє прізвище залежно від місця проживання) справді є майже суцільною білою сторінкою. Як і більшість майстрів свого часу, в історії він з’явився начебто нізвідки, спочатку — лише як ім’я з оточення митрополита Макарія (Іван був дияконом у Кремлівському храмі в ім’я Миколая Гостунського).

Невідомо ні точної дати його народження (деякі біографи варіюють між 1510-м та 1530-м рр.), ні міста чи навіть країни, де він народився. Друкарський знак, що його використовував Федоров, подібний до герба білоруського шляхетського роду Рогоз. Утім, до нього належало кілька десятків білоруських, українських та польських родин. За однією з версій, Іван у 30-х рр. XVI ст., можливо, навчався у Ягеллонському університеті у Кракові, принаймні у “промоційній книзі” цього навчального закладу зберігся запис, що 1532 р. ступінь бакалавра там отримав “Johannes Theodori Moscus”.
Документально засвідченим фактом біографії Івана Федорова є видання ним у 1564 р. першої друкованої книги на руських землях — “Апостола”. Проте цей факт теж не можна назвати беззаперечним.

* * *

На початок діяльності Івана Федорова книгодрукування існувало в Європі вже майже 100 років. На руських землях час від часу також робили спроби друкувати власні книжки — запрошували іноземних майстрів — та спроби були невдалими. Коли у 1552 р. король Данії відрядив до Москви свого друкаря, Іван IV Грозний відмовився від його послуг, але за рік наказав побудувати спеціальний будинок для друкарської справи.
Протягом наступних десяти років у цій першій друкарні було видано сім (принаймні, стільки відомо нині) анонімних, недатованих, так званих безвихідних, книг.
Є всі підстави вважати, що до цих видань причетний Іван Федоров. Ці книги й були першими серед друкованих на Русі. Проте видання відзначались низькою якістю паперу та друку, до певної міри їх можна назвати “учнівськими роботами” працівників першої московської типографії, зокрема — Івана Федорова.
19 квітня 1563 р. Іван Федоров та Петро Мстиславець почали працювати над підготовкою тексту, литтям шрифту та виготовленням гравюр для видання “Апостола”. Роботу було закінчено 1 березня 1564 р.
У книзі було вміщено післяслово, у якому Федоров оповідав історію першої друкарні та першої друкованої (про сім попередніх видань він не згадує) книги на Русі.
Багато зі своїх наступних видань Федоров супроводжуватиме авторською післямовою, де оповідатиме історію цих книг, невіддільну тепер від історії його життя.

* * *

У Москві Іван Федоров встиг підготувати та видати тільки одну книгу — “Часословець”, що вийшла двома тиражами і користувалася значною популярністю як посібник для навчання грамоти. Невдовзі Федоров та Мстиславець змушені були покинути Москву та переїхати у Заблудів, маєток литовського гетьмана Ходкевича. За легендою, їхню друкарню було спалено, а вони самі ледь врятувались від неминучої загибелі. Проте пізніше Федоров головною причиною свого від’їзду назвав переслідування та наклепи заздрісних бояр та переписувачів книг. Зрештою, всі наступні книги майстра зроблено однаковим шрифтом із використанням тих самих заставок. Тож вони ніяк не могли згоріти, очевидно, Іван забрав їх із собою, від’їжджаючи з Москви.
У Заблудові Іван Федоров надрукував спочатку “Учительне Євангеліє”, а пізніше Псалтир і “Часословець”. Але у 1572 р. з невідомих причин переїхав до Львова, де заснував нову власну типографію та надрукував друге видання “Апостола”, майже ідентичне московському. Тоді ж Федоров видав перший руський “Буквар” — для свого часу книгу унікальну й небезпечну для його творця, адже надруковано її було на території, що саме в той час активно окатоличувалась і латинізувалася. Вочевидь, саме тому до нашого часу зберігся лише один примірник першого на східнослов’янських землях “Букваря”.

* * *

Наприкінці XVI ст. друкування книг було новою, а тому не надто прибутковою справою. Талановитий майстер потребував покровительства, і таке він знайшов у особі князя Костянтина Острозького, який спочатку зробив Федорова управителем Дерманського монастиря,
а потім віддав у його розпорядження щойно засновану в Острозі друкарню.
Наступні п’ять років були найбільш плідними для майстерності Івана Федорова. Одну за одною він на-друкував “Грецько-руську церковнослов’янську книгу для читання”, нове видання “Букваря”, “Новий Завіт із Псалтирем” та “Хронологію” Андрія Римші.
1581 р. Федоров видав найвідомішу зі слов’яномовних друкованих книг — “Острозьку Біблію”, створену копіткою працею зі збирання, виправлення та зведення різноманітних писемних джерел та перекладів. Книга мала неймовірний, як на ті часи, наклад — понад 1000 примірників — і була широковідомою у Європі, принаймні примірники книги мали не тільки московський князь, але й король Швеції, італійські кардинали, багато європейських науковців та суспільних діячів.
Причини, що змусили Івана Федорова невдовзі після завершення роботи над своїм найкращим виданням залишити Острог та повернутися до Львова, також можна зарахувати до “білих сторінок”. Відновити свою власну друкарню у Львові майстру не вдалося. Останні роки життя Федоров більше працював над створенням багатоствольної мортири зі змінними стволами. Відомо, що майже весь 1583 р. Іван провів у Кракові та Відні, де показував імператору свій винахід. Вочевидь, така активність виснажила вже літнього майстра, він повернувся до Львова хворим і 5 грудня помер на руках у  єдиного сина.

* * *

Надгробок Івана Федорова у білосніжному Онуфріївському монастирі містить, крім імені, дати смерті та друкарського знаку майстра, ще й напис, який коротко й точно характеризує все, що відомо про життя цієї непересічної особистості — “друкарь книг пред тем невиданных”.

Катерина Усачова

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.