БЕЗСТРАШНИЙ СВІДОК ПРАВДИ. Святий великомученик Димитрій Солунський (день пам’яті — 8 листопада за н. ст.)

Святий великомученик Ди­мит­рій Солунський народився у сім’ї проконсула м. Фессалонік (суч. Салоніки), у період жорстоких гонінь на Церкву. Праведник був хрещений у таємному домовому храмі й навчений батьками основ християнської віри. У 305 р. на престол вступив імператор Галерій Максиміан. До цього часу Димитрій досяг повноліття, однак його батька уже не було в живих. Незабаром імператор запросив юнака до себе й, переконавшись у його освіченості, запропонував йому посісти місце проконсула Фессалонік.

Правителем були висунуті дві головні умови: захищати місто від варварів і стратити усіх, «хто закликає ім’я Розп’ятого». Прийнявши призначення, юнак пішов до свого міста й, обійнявши посаду, одразу ж сповідав себе християнином. Замість гонінь, він став проповідувати язичникам Христа Воскреслого і за силою своєї ревності зрівнявся з апостолом Павлом, який проповідував у цих місцях двома століттями раніше. Під впливом проконсула Димитрія багато жителів міста прийняли християнство. Коли про це дізнався імператор, то розлютився і вирішив покарати супротивника своєї волі. Повертаючись з армією із Причорномор’я, Галерій Максиміан намірився вести війська через Фессалоніки. Коли про це дізнався Димитрій, то наказав вірному слузі Луппу роздати проконсульське майно бідним: «Розділи багатство земне між ними — шукатимемо собі багатства небесного», а сам віддався посту й молитві, готуючись прийняти муки. Прибувши до міста, імператор викликав до себе проконсула Димитрія, який привселюдно заявив про суєтність римського багатобожжя і зізнався, що поклоняється єдиному правдивому Богові. Сповідника ув’язнили для подальшого розгляду справи, а імператор тим часом захотів розважитися гладіаторськими боями. Він із захопленням дивився, як германець на ім’я Лій здобував у боротьбі з християнами перемогу за перемогою, скидаючи їх униз на списи воїнів. Однак, побачивши загибель свого улюбленця від рук християнина Нестора, правитель обурився. Коли з’ясувалося, що той вийшов на бій, взявши дозвіл в ув’язненого проконсула Димитрія, то було віддано наказ умертвити і Нестора, і його непокірного вчителя. Рано-вранці наступного дня воїни зайшли у темницю до святого Димитрія і закололи його списами. Вірний слуга великомученика Лупп благоговійно зібрав його кров на хустину, а також зняв із його руки золоту каблучку з печаткою. Цими двома святинями, хустиною і перснем, святий Лупп зцілив багатьох жителів міста і привів їх до Христа, за що був схоплений та страчений. Тіло ж святого великомученика Димитрія було викинуто на з’їдання звірям, але місцевим християнам вдалося таємно поховати його. Зовсім скоро, при імператорі Костянтині Великому, над могилою праведника було побудовано церкву, яку через сто років змінив величний храм. Під час будівельних робіт було знайдено нетлінні мощі сповідника. Із VII ст. вони стали мироточити. І після смерті великомученик Димитрій побажав залишитися покровителем свого міста: незважаючи на усі спроби, так ані разу й не вдалося перенести мощі або навіть частицю їх до столиці імперії — у Константинополь.
Пам’ять про цього святого з давніх часів пов’язувалася із військовою доблестю і захистом Вітчизни. І хоча він прославив Господа у Греції, його подвиг виявився дуже близьким слов’янській душі. Церковне шанування великомученика Димитрія Солунського на Русі почалося одразу після її Хрещення. До початку 70-х років XI ст. належить заснування Димитріївської обителі у Києві, відомої згодом як Михайлівський Золотоверхий монастир. Вона була побудована сином Ярослава Мудрого, великим князем Ізяславом, у Хрещенні Димитрієм.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.