БЕЗСТРАШНИЙ СПОВІДНИК. Мученик Фалалій Егейський (день пам’яті — 2 червня за н. ст.)

За нетривалого правління римського імператора Нумеріана (283–284) християн, як і раніше, вважали ворогами держави й жорстоко переслідували. Правитель македонського міста Егея ревно шукав тих, хто сповідував Іісуса Христа Господом. Для цього навіть було організовано спеціальні військові загони.

У результаті однієї з таких пошукових експедицій до правителя привели 18-річного білявого юнака на ім’я Фалалій. Спочатку йому було запропоновано розповісти про себе. Так правитель дізнався, що батько Фалалія на ім’я Берук був воєначальником, а матір юнака звали Ромілія. Також сповідник розповів і про свого брата іподиякона, і що сам абсолютно безкоштовно лікував людей, закликаючи на допомогу Господа Іісуса Христа. Фалалій сказав і про те, що вже був одного разу поміщений під варту й засуджений до страти правителем Тиберієм у Лівані, але ледве уникнув мук. Потім сповідник звернувся до правителя і сказав: «Тепер стою перед судом, роби зі мною, що хочеш. Хочу померти за Христа Спасителя і Бога мого, сподіваючись з Його допомогою витерпіти усі муки».
Відповіді довго чекати не довелося. Одразу ж було віддано наказ катам Олександру та Астерію просвердлити голінки Фалалія, просмикнути через рани мотузку й підвісити святого вниз головою. Через деякий час правитель прийшов на місце страти, щоб подивитися на муки праведника. Яке ж було його здивування, коли він побачив, що на мотузці висів не зухвалий християнин, а обрубок дерева, в якому, згідно з його вказівкою, були просвердлені два отвори. Олександр і Астерій негайно були схоплені та побиті. Кати виявилися християнами і, перед тим як їхні голови скотилися з ешафота, сповідали свою віру, прославляючи Бога. Потім правитель сам спробував просвердлити голінки мученику, причому двічі, але щоразу невидима сила не допускала його до Божого угодника. 
Виявившись безсилим щось зробити, він наказав утопити святого. Минуло небагато часу, і слуги вже рапортували своєму повелителю про успішно виконане завдання. Під час їхньої доповіді, коли кати перейшли до деталей того, що сталося, в палаці з’явився Фалалій у білому одязі. Настала повна тиша. Тривалий час усі перебували в заціпенінні, поки, нареш­ті, правитель не перервав мовчання окриком: «Дивіться, цей чарівник зачарував навіть море». Незабаром народилася і нова ідея, як позбутися християнського лікаря. Її підказав волхв Урвікіан. З наказу правителя Фалалій був кинутий на арену цирку, але ні люта ведмедиця, ні голод­ні лев із левицею, на подив багатьох присутніх роззяв, не чіпали страждальця, а, навпаки, смиренно припали до його ніг. Здивовані побаченим, люди стали голосно кричати «Великий Бог християнський. Боже Фалалія, помилуй нас!». Обурений натовп схопив Урвікіана і кинув його на арену, де волхв одразу ж був пошматований зголоднілими тваринами. Нарешті, правитель наказав відсікти мученику голову. Помолившись, праведник прихилив голову під меч ката.
Ця подія сталася далекого 284 р., але християни досі згадують подвиг святого Фалалія, звертаючись до нього у молитвах Таїнства Соборування, де, серед інших праведників, згадують і його, із проханням допомогти зцілити хворого. Мощі мученика перебувають у храмі в ім’я святого Агафоника у Константинополі, де уславилися численними зціленнями.
Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.