БЕЗСТРАШНА ПРОПОВІДНИЦЯ ЄВАНГЕЛІЯ. Свята великомучениця Ірина (день пам’яті — 18 травня за н. ст.)

У I ст. після Р. Х. у македонському місті Мігдонія розгорнулися драматичні за своєю силою події: правитель міста на ім’я Лікіній наказав слугам зв’язати свою доньку Ірину і спустити на неї диких коней. Проте, при всьому бажанні догодити господарю, слуги так і не змогли зрушити тварин з місця. Раптом один скакун порвав повіддя і кинувся на розлюченого Лікінія. Кінь вчепився у його праву руку зубами, а потім вирвав її. Перелякані слуги кинулися розв’язувати дівчину. За її молитвами Лікіній знову став здоровим як раніше.

Чудо напоумило страждальця. З усіма своїми домочадцями він увірував у Христа. Разом із ними прийняло Хрещення ще три тисячі городян. Лікіній вирішив залишити свою посаду і став готуватися до служіння Богу, оселившись у палаці, який спеціально збудував колись для своєї доньки.
Свята великомучениця Ірина увірувала завдяки своєму вчителю Апеліану, який був християнином. До Хрещення дівчина мала ім’я Пенелопа. Одного разу вона стала свідком дивовижного знамення: по черзі до вікна її кімнати підлетіли три птахи: голуб з оливковою гілкою, орел з вінком і ворон зі змією. Апеліан розтлумачив чудо, говорячи, що Господь таким чином показав їй майбутнє служіння. Голуб означав чесноти Пенелопи — смирення, лагідність і доброчесність, а оливкова гілка — Божу благодать, отриману при Хрещенні; орел символізував висоту духу, що досягається через постійну пам’ять про Бога, а вінок — нагороду за перемогу над невидимим ворогом;  ворон же приніс змію на знак того, що диявол озброїться на неї та приноситиме скорботи й гоніння. Тоді ж Апеліан передбачив своїй учениці багато страждань, які вона зазнає за свого Небесного Жениха. Вислухавши тлумачення вчителя, дівчина вирішила не виходити заміж. Прийнявши Хрещення від рук святого апостола Тимофія, Ірина вийшла на проповідь до язичників. Її успіхи привернули увагу нового міського правителя на ім’я Седекій. Покликавши Ірину в палац, він марно намагався вмовити її вклонитися язичницьким богам і перейшов до тортур. Сповідниця була кинута у рів, напов­нений зміями. Усі десять днів перебування у ямі Господь зберігав Свою обраницю, а Ангел живив її сили. Не вірячи чуду, Седекій стикнувся з іншою несподіваною подією: як тільки металеві пилки у руках катів торкалися тіла мучениці, вони одразу ж ламалися. Тільки четверта за рахунком пилка закривавила тіло Ірини. Тоді Седекій, сміючись, сказав мучениці: «Де ж Бог твій? Якщо у Нього є сила, нехай Він тобі допоможе». Раптово піднявся вихор, вдарила блискавка, що вразила багатьох слуг правителя, пролунав грім і полив сильний дощ. Чимало язичників, вражених побаченим, увірували у Христа, але тільки не Седекій. Нові тортури знову ні до чого не привели: Ірина залишалася неушкодженою. Обурені духовною сліпотою катів і жорстоким знущанням над дівчиною, городяни вигнали правителя зі свого міста. Новий правитель продов­жив тортури, які також ні до чого не привели. Бачачи стійкість Ірини у вірі, близько 10 тисяч язичників прийняли Хрещення. Опинившись на волі, сповідниця пройшла із проповіддю Євангелія міста Калліполь, Костянтину, Месемврію, і скрізь Господь являв через Свою обраницю великі знамення та чудеса. Коли Ірина знаходилася в Ефесі, їй було відкрито час її швидкої смерті. У супроводі вчителя Апеліана та інших християн свята піднялася в гори, де знайшла печеру. Перехрестившись, Ірина увійшла до неї, наказавши своїм супутникам закрити вхід у печеру великим каменем. Коли на четвертий день християни відкрили печеру, то праведниці в ній уже не виявилося.
Підготував Андрій Гор

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.