«БЕЗ ЄПИСКОПА НІХТО НЕ РОБИ НІЧОГО, ЩО СТОСУЄТЬСЯ ЦЕРКВИ»

«Христос Великий Архієрей».
Грецька ікона XVII ст.
На думку святого Ігнатія, у повазі,
що її виявляють єпископу,
висловлюється покора Богові,
«Єпископу всіх» (Магн. 3)

Торік у рубриці «Патрологія» «Церковна православна газета» розповідала своїм читачам про священномученика Ігнатія Богоносця та про його Послання до римлян, в якому святий умовляв побратимів-християн не перешкоджати йому прийняти мученицьку смерть (див.: № 10 «ЦПГ» за 2012 р.). Однак не можна залишити без уваги й інші послання святителя Ігнатія і, зокрема, його висловлювання про церковну ієрархію.

У всіх цих посланнях (до єфесян, магнезійців, траллійців, філадельфійців, смирнян, а також до Полікарпа Смирнського), так чи інакше, йдеться про єдність Церкви і про єднання з єпископом.
У Посланні до єфесян святий Ігнатій Богоносець, зокрема, пише: «<…> вам належить узгодитися з думкою єпископа, що ви й робите. І ваше знамените, достойне Бога пресвітерство так згідне з єпископом, як струни в цитрі. Тому вашою однодумністю і злагідною любов’ю прославляється Іісус Христос. Складайте ж із себе ви всі до одного хор, щоб, злагоджено налаштовані в однодумності, дружно почавши пісню Богу, ви одноголосно співали її Отцю через Іісуса Христа, щоби Він почув вас і за добрими справами вашими визнав вас членами Свого Сина» (Єфес. 4).

За словами патролога О. І. Сидорова, в образі хору святий Ігнатій «концентрує саму суть і своєї, і взагалі православної еклезіології: всі віруючі є одним хором, “Регентом” якого є Бог»; однак кожен у цьому хорі має свою «партію», і спів­звуччя досягається у першу чергу послухом мирян єпископу і кліру. Церковна ієрархія, згідно зі святим Ігнатієм, — встановлення Боже, і в Посланні до траллійців він закликає віруючих: «Усі шануйте дияконів як заповідь Іісуса Христа, а єпископа — як Іісуса Христа, Сина Бога Отця, пресвітерів же — як зібрання Боже, як сонм апостолів. Без них немає Церкви» (Трал. 3).

Як зазначає К. Є. Скурат, святий Ігнатій Богоносець «перший ясно вчить про одноосібний єпископат як про представника церковної єдності» й перший чітко розрізняє єпископську, пресвітерську та дияконську ступені ієрархії, ніколи не змішуючи їх, як інші автори. При цьому перебування в єдності з єпископом, на думку святого Ігнатія, — ознака істинних християн: «Бо хто Божі та Іісус Христові, ті з єпископом» (Філад. 3).

Легко розпізнавані і в наш час деякі проблеми церковного життя, що їх торкнувся у своїх посланнях святий Ігнатій. Ось, наприклад, фрагмент із Послання до магнезійців: «І вам не слід нехтувати віком єпископа, а за силою Бога Отця [тобто за силою, даною Богом, або з уваги до Божественної сили, що поставила єпископа] виявляти йому всяку повагу, як я помітив у святих пресвітерах ваших, що вони не дивляться на видиму молодість його, а як богомудрі покоряються йому <…>» (Магн. 3). І ще один уривок: «Отже, треба не тільки називатися, але й бути християнами, тоді як деякі на словах визнають єпископа, а роблять усе без нього. Такі, мені здається, недобросовісні, бо не цілком за заповіддю роблять зібрання» (Магн. 4).
За словом святителя Ігнатія, «того, хто шанує єпископа, шанує Бог; той, хто робить що-небудь без відома єпископа, служить дияволу» (Смир. 9). Себе ж богоносний священномученик називає жертвою «за тих, які слухаються єпископа, пресвітерів і дияконів» (Полік. 6).
Варто зауважити, що, багаторазово умовляючи християн зберігати єднання з єпископом, шанувати його (з пресвітерами та дияконами), перебувати у послуху йому, святий Ігнатій пише і про єпископський послух. У Посланні до святого Полікарпа Смирнського він звертається до співбрата-єпископа як до того, хто «перебуває під єпископством Бога Отця і Господа Іісуса Христа» і вмовляє його: «Будь поблажливий до всіх, як і до тебе – Господь»; «нічого не повин­но бути без твоєї волі; але й ти нічого не роби без волі Божої, чого, втім, ти і не робиш. Стій твердо!».

Підготував Михайло Мазурін
СВЯЩЕННОМУЧЕНИК ІГНАТІЙ БОГОНОСЕЦЬ ПРО ЄПИСКОПАТ:
ІЗ ПОСЛАННЯ ДО ЄФЕСЯН:
 Розділ V.
Важливість єднання церковного
Дійсно, якщо я за короткий час здобув таку дружбу з вашим єпископом — не людську, а духов­ну, то наскільки, думаю, блаженніші ви, які з’єднані з ним так само, як Церква з Іісусом Христом і як Іісус Христос з Отцем, щоб усе було злагоджене через єднання. Ніхто нехай не спокушається! Хто не всередині жертовника, той позбавляє себе хліба Божого. Якщо молитва двох [див.: Мф. 18: 19] має велику силу, то наскільки сильніша молитва єпископа і цілої Церкви? Тому хто не ходить у загальне зібрання, той уже загордився і сам засудив себе; бо написано: Бог противиться гордим [Як. 4: 6]. Постараймося ж не противитися єпископу, щоб нам бути покірними Богу.

Розділ VI.
Дивіться на єпископа як на Самого Христа
І чим більше хто бачить єпископа мовчазним [тобто таким, що не заступається за себе через образу чи зневагу його гідності], тим більше повинен боятися його. Бо всякого, кого посилає Домовладика для управління Своїм домом, ми маємо приймати так, як самого Того, Хто послав [порівн.: Мф. 10: 40]. Тому ясно, що й на єпископа повинні дивитися, як на Самого Господа. <…>
 

ІЗ ПОСЛАННЯ ДО ФІЛАДЕЛЬФІЙЦІВ:
Розділ III.
Віддаляйтеся від тих, хто відокремлюється від єдності Церкви
Віддаляйтеся від злих плевел, яких не вирощує Іісус Христос, бо вони не насадження Отця. Не те щоб я знайшов у вас поділ, навпаки, швидше очищення. Бо хто Божі та Іісус Христові, ті з єпископом. І ті, які, покаявшись, прийдуть у єднання Церкви, також будуть Божі, щоб жити згідно з Іісусом Христом. Не спокушайтеся, брати мої! Хто йде за тим, який вводить розкол, той не успадкує Царства Божого. Хто тримається чужого вчення, той не співчуває стражданню Христовому.

Розділ IV.
Майте одну Євхаристію
Отже, прагніть мати одну Євхаристію. Бо одна Плоть Господа нашого Іісуса Христа й одна чаша у єднання Крові Його, один жертовник, як і один єпископ із пресвітерством та дияконами, співслужителями моїми, щоб усе, що робите, робили ви для Бога.
 

ІЗ ПОСЛАННЯ ДО СМИРНЯН:
Розділ VIII.
Нічого не робіть без єпископа
Всі слухайтеся єпископа, як Іісус Христос — Отця, а пресвітерів — як апостолів. Дияконів же шануйте як заповідь Божу. Без єпископа ніхто не роби нічого, що стосується Церкви. Тільки та Євхаристія повинна вважатися істинною, яка звершується єпископом або тим, кому він сам надасть це. Де буде єпископ, там повинен бути і народ, так само, як де Іісус Христос, там і кафолична Церква. Недозволенно без єпископа ні хрестити, ні звершувати вечерю любові; навпаки, що схвалить він, те й Богові приємно, щоб кожне діло було тверде й безсумнівне.
 
Переклад за виданням:
Писания мужей апостольских.
– Издательский совет Русской Православной Церкви, 2008.

Поделиться в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki

1 коментар до “«БЕЗ ЄПИСКОПА НІХТО НЕ РОБИ НІЧОГО, ЩО СТОСУЄТЬСЯ ЦЕРКВИ»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.